На передовій завжди відчуваєш, наскільки тонка межа між успіхом та поразкою. За десять років висвітлення війни я неодноразово бачив, як вчасно доставлений ПТРК чи артилерійський снаряд змінював хід бою. Сьогодні питання американської зброї для України стало не просто військовим, а екзистенційним.
Перебуваючи минулого тижня на східному напрямку, я спілкувався з командиром артилерійського підрозділу, який відверто сказав: “Кожен другий снаряд, який ми випускаємо – американський. Якщо цей потік припиниться, доведеться економити кожен постріл”. Ця розмова відбувалася під акомпанемент віддалених вибухів – росіяни методично обстрілювали наші позиції, не економлячи боєприпаси.
Питання залежності України від американської військової допомоги зараз на часі як ніколи, особливо з огляду на політичну невизначеність у Вашингтоні. Спробуємо проаналізувати реальний стан справ без політичних спекуляцій та панічних настроїв.
Масштаби залежності: реальна картина
За даними Міністерства оборони України, американська військова допомога з 2022 року становить близько 60% всієї міжнародної підтримки. США надали Україні понад 46 мільярдів доларів у вигляді зброї, боєприпасів та військового обладнання. Це включає системи ППО, артилерію, бронетехніку, засоби зв’язку та розвідки.
Критично важливими компонентами є системи HIMARS, ракети для них, артилерійські боєприпаси калібру 155 мм, протитанкові комплекси Javelin та системи ППО, включаючи Patriot. Фактично, американська зброя стала хребтом оборонних можливостей України на ключових напрямках.
“Американська допомога – це не просто цифри в новинах, це конкретні тактичні переваги на полі бою”, – пояснив мені офіцер ЗСУ під час моєї останньої поїздки до Донецької області. “Системи високоточного ураження дозволяють нам компенсувати чисельну перевагу ворога”.
Європейська альтернатива: можливості та обмеження
Протягом останніх місяців Європа активізувала свої зусилля з підтримки України. Європейський фонд миру виділив понад 6,1 мільярда євро, а загальний обсяг допомоги від країн ЄС перевищив 30 мільярдів євро.
Найбільш активними постачальниками зброї серед європейських країн залишаються Велика Британія, Німеччина, Польща та країни Балтії. Однак існує критична відмінність – європейська оборонна промисловість не має достатніх потужностей для швидкого нарощування виробництва в масштабах, необхідних для заміщення американських поставок.
“Європейські партнери значно збільшили виробництво боєприпасів, але все одно це крапля в морі порівняно з нашими потребами”, – розповів мені представник Міністерства оборони України, який побажав залишитися анонімним. За його словами, особливо критичною є ситуація з боєприпасами для артилерії та системами ППО.
Внутрішній потенціал: розвиток ВПК України
З початку повномасштабного вторгнення український оборонно-промисловий комплекс продемонстрував вражаючу адаптивність. Виробництво боєприпасів зросло в кілька разів, розгорнуто нові виробничі лінії, налагоджено співпрацю з іноземними партнерами.
“За останній рік ми збільшили виробництво артилерійських боєприпасів у шість разів”, – повідомив мені інсайдер з “Укроборонпрому“. “Але це все одно не покриває і 30% наших потреб”.
Особливий акцент зроблено на розвитку безпілотних систем – від розвідувальних дронів до ударних безпілотників. Саме в цій сфері Україна демонструє найбільший технологічний прорив.
Відвідуючи один з заводів на заході України, я був вражений масштабами виробництва дронів. “Ми вже виготовили тисячі ударних безпілотників. Це наша асиметрична відповідь на перевагу ворога в артилерії”, – розповів мені керівник виробництва.
Варіанти адаптації: що може зробити Україна
У разі скорочення або призупинення американської військової допомоги Україна буде змушена запровадити комплекс заходів:
1. Збільшення внутрішнього виробництва озброєнь. Це потребує додаткового фінансування та технологічної підтримки від партнерів.
2. Диверсифікація джерел постачання. Посилення співпраці з європейськими, азійськими та близькосхідними партнерами.
3. Адаптація тактики ведення бойових дій. За словами військових аналітиків, вже зараз відбувається перехід до більш економного використання високоточних боєприпасів та ширшого застосування дронів.
4. Збільшення власних оборонних витрат. Український уряд вже направляє понад 60% бюджету на оборонні потреби.
5. Розвиток спільних підприємств з іноземними виробниками зброї на території України. Такі проекти вже реалізуються з Німеччиною, Польщею та Чехією.
Висновки: реалізм без фаталізму
Об’єктивна оцінка ситуації свідчить: повне припинення американської військової допомоги створить критичні проблеми для обороноздатності України. Особливо відчутним це буде у сферах протиповітряної оборони та артилерії.
“Ми готуємося до різних сценаріїв, включаючи найгірші”, – сказав мені високопоставлений офіцер Генерального штабу. “Але паніка – це саме те, чого прагне ворог”.
За моїми спостереженнями з численних поїздок на фронт, українські військові продовжують демонструвати неймовірну адаптивність та винахідливість. Навіть в умовах дефіциту боєприпасів вони знаходять способи ефективно протистояти ворогу.
Україна може пережити тимчасове скорочення американської допомоги, особливо якщо європейські партнери збільшать свою підтримку. Однак для тривалого протистояння російській агресії без американської підтримки потрібна буде фундаментальна трансформація європейської оборонної політики та промисловості, а також значне нарощування власних виробничих потужностей України.
Як людина, яка бачила цю війну від початку, можу сказати: найбільшою силою України завжди була здатність адаптуватися до найскладніших умов. Але навіть найкраща адаптивність має свої межі, і ми наближаємось до них, якщо питання американської допомоги не буде вирішено в найближчі місяці.
