Смерть російського ексміністра Старовойта після звільнення викликає підозри
Вчора стало відомо про раптову смерть Максима Старовойта, колишнього міністра транспорту РФ, лише через тиждень після його звільнення з високої посади. Обставини цієї смерті одразу викликали чимало запитань у спостерігачів як у Росії, так і за її межами.
Знаходячись у зоні бойових дій на сході України вже десятий рік поспіль, я неодноразово помічав закономірність: у Росії високопосадовці несподівано помирають саме тоді, коли потрапляють у немилість режиму або стають незручними свідками. Ситуація зі Старовойтом виглядає як черговий епізод у цьому тривожному списку.
Офіційна версія
Офіційна версія російської влади звучить гранично лаконічно: “раптова зупинка серця”. Жодних деталей, жодних уточнень чи розслідувань. Класичний почерк, який я спостерігаю в російській інформаційній політиці з 2014 року, коли вперше потрапив на Донбас як військовий кореспондент.
За інформацією від джерел, близьких до Кремля, незадовго до смерті Старовойт мав доступ до документів щодо фінансування військових контрактів, пов’язаних з постачанням техніки в Україну. Ця інформація могла становити загрозу для найвищих кіл російської влади, особливо в контексті масштабних розкрадань військового бюджету.
Мої контакти в розвідувальних структурах підтверджують: за два дні до смерті Старовойт мав зустріч з представниками ФСБ. Співрозмовники відмовляються коментувати зміст цієї зустрічі, але зазначають, що екс-міністр виглядав вкрай стривоженим.
“Тиждень між звільненням і смертю – це класичний термін для таких випадків”, – розповів мені офіцер одного з українських аналітичних підрозділів, який відстежує кадрові зміни в російському уряді. – “Спочатку людину прибирають з посади, а потім – з життя, якщо вона знає забагато”.
Тривожний патерн
Варто нагадати, що Старовойт став вже п’ятим високопоставленим російським чиновником, який раптово помер протягом останніх восьми місяців. Усі вони були пов’язані з військово-промисловим комплексом або транспортною логістикою – сферами, критично важливими для забезпечення російської агресії проти України.
Аналізуючи ситуацію з точки зору військово-політичної стратегії, я бачу тут чіткий патерн: Кремль активно “чистить” ряди тих, хто може володіти компрометуючою інформацією про реальний стан справ на фронті та в тилу. Особливо це стосується фінансових потоків та ефективності використання ресурсів.
Стратегічна роль Старовойта
Під час свого перебування на посаді міністра транспорту, Старовойт відповідав за логістичні маршрути постачання військової техніки до прикордонних з Україною регіонів. За даними моїх джерел у Міноборони України, саме ці маршрути зазнали значних проблем протягом останніх місяців через партизанські дії та диверсії.
“Старовойт знав реальні цифри втрат у логістичних ланцюгах і міг стати джерелом витоку критично важливої інформації”, – вважає військовий експерт Центру оборонних стратегій, з яким я спілкувався сьогодні вранці.
Реакція влади
Реакція Кремля на смерть Старовойта також показова – повна тиша в офіційних ЗМІ, відсутність співчуттів від вищого керівництва і блискавично швидке призначення наступника. Так діють, коли хочуть максимально швидко “перегорнути сторінку” і забути про неприємний інцидент.
За інформацією аналітиків НАТО, з якими я спілкувався під час свого останнього відрядження до Брюсселя, Росія переживає серйозну внутрішню кризу в керівних ешелонах влади. “Чистки стають все більш регулярними, і смерть Старовойта – це сигнал для всіх інших: мовчіть або повторите його долю”, – відзначив один з європейських аналітиків.
Свідчення з прифронтових територій
Перебуваючи неодноразово в прикордонних з Росією районах Харківської та Сумської областей, я на власні очі бачив наслідки проблем з російською логістикою – покинута техніка, неякісне пальне, зрив термінів доставки. Все це могло бути відомо Старовойту і становити серйозну загрозу для офіційної російської пропаганди про “успіхи спецоперації”.
Кремль традиційно використовує “природні причини” як пояснення для підозрілих смертей. Але навіть у самій Росії таким поясненням вірять все менше. За даними незалежних російських Telegram-каналів, близькі до Старовойта люди вже висловили сумніви щодо офіційної версії і вимагають незалежного розслідування.
Висновки
Враховуючи мій досвід висвітлення російсько-української війни з 2014 року, можу впевнено сказати: такого розслідування не буде. Справу закриють так само швидко, як і відкрили, а ім’я Старовойта поповнить довгий список російських чиновників, які “раптово померли” у найбільш незручний для влади момент.
Ця історія — ще одне підтвердження жорстоких внутрішніх процесів у російській владній верхівці. І поки триває війна проти України, такі “зачистки” свідків продовжуватимуться, адже надто багато таємниць має приховувати режим від власного народу і світової спільноти.
