Погляд військового кореспондента на історичну пам’ять
Як військовий кореспондент з багаторічним досвідом роботи в зонах конфлікту, я завжди приділяю особливу увагу історичним подіям, що впливають на сучасні відносини між країнами, особливо сусідами у воєнний час. Сьогодні хочу звернути вашу увагу на важливе рішення у польсько-українських відносинах.
Рішення польського Сейму
Польський Сейм ухвалив закон про встановлення Дня пам’яті жертв Волинської трагедії. За відповідне рішення проголосували 433 депутати, проти були лише 4, ще 3 утрималися. Примітно, що ця ініціатива отримала надзвичайно широку підтримку польських парламентарів.
Згідно з ухваленим законом, пам’ятна дата відзначатиметься щороку 11 липня. Саме цей день був обраний як символічна дата, пов’язана з одними з найтрагічніших подій польсько-українського конфлікту під час Другої світової війни.
Історичний контекст
Працюючи в різних гарячих точках, я неодноразово спостерігав, як історична пам’ять впливає на сучасні конфлікти та союзи. Волинські події 1943-1944 років залишаються болючою сторінкою у відносинах між Україною та Польщею. За польськими оцінками, жертвами тих подій стали близько 100 тисяч поляків, хоча українські історики називають значно менші цифри та наголошують на комплексному характері конфлікту, в якому гинули також і українці.
У тексті закону підкреслюється, що він встановлюється “на згадку про польських громадян, які стали жертвами злочинів, скоєних українськими націоналістами у 1943-1945 роках”. Цікаво, що законодавці уникли використання терміну “геноцид”, який раніше часто вживався в польському політичному дискурсі стосовно цих подій.
Сучасний контекст польсько-українських відносин
Подібні історичні питання часто загострюються у періоди геополітичних змін, і я бачив це під час своєї роботи від Балкан до Кавказу. Проте зараз, коли Україна веде боротьбу проти російської агресії, обидві країни демонструють здатність працювати над складними питаннями спільної історії, не дозволяючи їм підривати стратегічне партнерство.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Польща стала одним із найбільших союзників Києва, надаючи військову, гуманітарну та політичну підтримку. Варшава прийняла мільйони українських біженців, передала значну кількість зброї та постійно закликає міжнародних партнерів посилювати допомогу Україні.
Перебуваючи в прикордонних регіонах на початку війни, я особисто спостерігав, як польське суспільство мобілізувалося для допомоги українцям. Ця солідарність показує, що сучасні виклики можуть сприяти зближенню, навіть за наявності складного історичного минулого.
Очікувана реакція України
Українська сторона поки не надала офіційної реакції на це рішення польського парламенту. Однак, виходячи з мого досвіду висвітлення міждержавних відносин, можна прогнозувати, що Київ визнає право Польщі на вшанування своїх жертв, водночас наголошуючи на необхідності комплексного підходу до історичної пам’яті.
Українські та польські історики продовжують працювати над спільним осмисленням Волинських подій. Ще у 2016 році відбулося символічне примирення, коли лідери обох країн взяли участь у спільних заходах вшанування пам’яті жертв.
Значення для міждержавних відносин
Аналізуючи подібні ситуації в інших регіонах конфліктів, можу зазначити, що конструктивний діалог з питань історичної пам’яті – це завжди складний, але необхідний процес. Для України та Польщі здатність знаходити компроміси в цих питаннях особливо важлива в умовах спільного протистояння російській загрозі.
Прийняття цього закону відбувається на тлі зміцнення військової співпраці між країнами. Нещодавно Польща оголосила про плани розмістити додаткові військові підрозділи на кордоні з Україною для підвищення безпеки регіону, а польські інструктори беруть активну участь у підготовці українських військових.
Моніторинг реакції в обох суспільствах та політичних елітах буде важливим показником того, наскільки зрілими стали відносини між країнами. У своїй практиці військового кореспондента я бачив, як історичні дискусії можуть або роз’єднувати, або, за правильного підходу, сприяти глибшому взаєморозумінню.
Волинська трагедія – це урок для обох народів про ціну ворожнечі та важливість діалогу. Сьогодні, коли Україна протистоїть екзистенційній загрозі, а Польща перебуває на передньому краї підтримки цієї боротьби, здатність спільно працювати з болючими сторінками історії стає ще ціннішою.