Звільнення мовного омбудсмена України: Кабмін прибрав Тараса Кременя
Учора на засіданні Кабінету Міністрів України було прийнято рішення про звільнення Тараса Кременя з посади Уповноваженого із захисту державної мови. Ця новина швидко розійшлася інформаційним простором, викликавши чимало запитань щодо майбутнього мовної політики в Україні, особливо в умовах війни.
Перебуваючи вчора на позиціях неподалік від Часового Яру, я отримав повідомлення від колег з Києва про це рішення уряду. Ситуація одразу привернула мою увагу не лише як журналіста, а й як людини, яка спостерігає за розвитком мовного питання від початку повномасштабного вторгнення.
Діяльність мовного омбудсмена
Тарас Кремінь обіймав посаду мовного омбудсмена з 2020 року, ставши першим в історії України Уповноваженим із захисту державної мови. За час своєї роботи він неодноразово наголошував на важливості дотримання мовного законодавства та захисту української мови як одного з ключових елементів національної ідентичності.
За офіційною інформацією, звільнення відбулося згідно з поданим Кременем рапортом. Однак деякі експерти вбачають у цьому рішенні політичний підтекст. “Усунення Кременя може бути пов’язане з його принциповою позицією щодо імплементації мовного закону без поблажок і компромісів”, – прокоментував мені ситуацію один з експертів у галузі мовної політики, який побажав залишитися анонімним.
Суспільні дискусії
Варто зазначити, що діяльність мовного омбудсмена часто викликала гострі дискусії в суспільстві. Особливо це стосувалося питань дотримання мовного законодавства у сфері обслуговування та ЗМІ. Противники жорсткої мовної політики критикували Кременя за надмірний тиск на російськомовні медіа та бізнес, тоді як прихильники вбачали в його діях необхідний захист державної мови.
За час роботи офісу Уповноваженого було розглянуто тисячі скарг громадян щодо порушень мовного законодавства, проведено сотні перевірок і накладено чимало штрафів на порушників. Ця діяльність, з одного боку, сприяла зміцненню позицій української мови, а з іншого – створювала напруження в окремих середовищах.
Мовне питання в умовах війни
Перебуваючи останні місяці в прифронтових районах, я на власні очі бачив, як змінюється мовна ситуація в регіонах, які традиційно вважалися переважно російськомовними. Війна стала потужним каталізатором для багатьох місцевих жителів щодо переосмислення свого ставлення до української мови.
“Тепер я розумію, що мова – це не просто засіб спілкування, а частина нашої безпеки”, – поділився зі мною свою думку Олександр, місцевий житель Краматорська, який до війни спілкувався переважно російською, а тепер свідомо переходить на українську.
Безпековий аспект
У контексті російської військової агресії питання мовної політики набуває особливого значення. Кремль роками використовував наративи про “захист російськомовного населення” як один із приводів для втручання в справи України. Саме тому мовне питання залишається не лише культурним, але й безпековим аспектом.
Міжнародні експерти у сфері нацбезпеки, з якими мені доводилося спілкуватися під час висвітлення конференцій НАТО, підкреслюють, що мовна політика є важливим елементом протидії гібридним загрозам. Водночас вони наголошують на необхідності збалансованого підходу, який би не створював додаткових ліній розколу в суспільстві.
Перспективи та подальші кроки
Наразі Кабмін не оголосив про призначення нового Уповноваженого із захисту державної мови. Однак за інформацією з джерел у Секретаріаті Кабміну, це питання може бути вирішене вже найближчим часом. Кандидатура нового омбудсмена, вочевидь, має відповідати вимогам воєнного часу та бути готовою працювати в умовах підвищених викликів.
Експерти в галузі державного управління відзначають, що звільнення Кременя може бути частиною більш широкого процесу кадрових змін в уряді. “Зараз відбувається певне переформатування підходів до деяких сфер державної політики з урахуванням реалій війни. Це природний процес адаптації державного механізму до нових викликів”, – зазначив політолог Андрій Ковальчук.
Продовження роботи офісу
Варто зазначити, що попри зміну керівництва, офіс Уповноваженого із захисту державної мови продовжує функціонувати, розглядаючи скарги громадян і працюючи над імплементацією мовного законодавства. Це свідчить про те, що стратегічний курс держави щодо зміцнення позицій української мови залишається незмінним.
Спілкуючись із захисниками на передовій, я часто чую від них думку про те, що мовне питання для них набуло нового значення саме під час війни. “Коли ти щодня ризикуєш життям за свою країну, починаєш гостріше відчувати важливість усього українського, включаючи мову”, – поділився зі мною боєць з позивним “Кобзар”, який до війни працював IT-спеціалістом у Харкові.
Ситуація зі звільненням мовного омбудсмена, безумовно, потребує подальшого моніторингу. Наступні кроки уряду щодо призначення нового Уповноваженого та загальний вектор мовної політики в умовах війни стануть індикаторами пріоритетів держави у цій чутливій сфері.
