Як нелегальні букмекери намагалися завербувати українського журналіста на Вімблдоні
Перед тим, як я розповім вам цю історію, зауважу одну річ: військові журналісти звикли до небезпеки, але деякі ситуації застають зненацька навіть нас. Особливо коли вони трапляються далеко від фронту, в місцях, де очікуєш лише професійної роботи.
Минулого тижня мені випала нагода відвідати легендарний Вімблдонський турнір – подія, яка для спортивного журналіста є своєрідною Меккою тенісного світу. Зелені корти, білосніжна форма гравців, аристократична атмосфера та полуниця з вершками – все це створює неповторний дух найстарішого тенісного турніру планети.
Мій візит мав робочий характер – висвітлення виступів українських тенісистів та загальний репортаж про турнір для спортивної рубрики нашого видання. Проте замість звичайної журналістської роботи я зіткнувся з неприємною ситуацією, яка показала темний бік спортивної індустрії.
Несподівана пропозиція
Все почалося у прес-центрі після одного з матчів за участю української тенісистки. Чоловік, який представився агентом спортивного маркетингу, запропонував обговорити “взаємовигідну співпрацю” за кавою. На перший погляд, нічого підозрілого – журналісти часто спілкуються з різноманітними представниками спортивної індустрії.
За столиком у затишному кафе неподалік від кортів, після кількох хвилин загальної розмови про теніс, мій співрозмовник перейшов до суті. Він запропонував мені схему, від якої я буквально отетерів: за солідну винагороду я мав передавати інформацію про фізичний стан гравців, їхні травми та інші деталі, які зазвичай не потрапляють у офіційні звіти.
“Ця інформація потрібна для коригування коефіцієнтів ставок,” – відверто пояснив він. “Нічого кримінального, просто бізнес.”
Я одразу зрозумів, що переді мною – представник тіньового букмекерського бізнесу, який полює на інсайдерську інформацію. На тенісних турнірах такого рівня ставки вимірюються мільйонами доларів, і навіть найменша деталь про стан гравця може суттєво вплинути на результат матчу та коефіцієнти.
“Багато ваших колег з нами співпрацюють,” – продовжував він, бачачи моє здивування. “Це просто спосіб додатково заробити. Журналістам платять копійки, а ми пропонуємо реальні гроші за те, що ви все одно знаєте.”
Я ввічливо, але твердо відмовився від “співпраці” і попрощався, але ситуація змусила мене серйозно замислитись. За вісім років роботи в зоні бойових дій я звик до небезпек зовсім іншого характеру. Там загрози очевидні і зрозумілі. А тут, у серці британської тенісної традиції, мене намагалися втягнути в корупційну схему так буденно, ніби пропонували додаткову порцію полуниці.
Поширена практика
Після консультації з колегами я дізнався, що такі випадки не поодинокі. Нелегальні букмекерські організації активно полюють на журналістів, які мають доступ до гравців та їхнього оточення. Інформація про мікротравми, емоційний стан спортсменів, конфлікти з тренерами – все це може стати золотою жилою для тих, хто маніпулює ставками.
Чому східноєвропейські журналісти стають мішенню
Журналісти з країн Східної Європи часто стають мішенню таких вербувальників. По-перше, через нижчий рівень заробітних плат порівняно із західними колегами. По-друге, через меншу обізнаність щодо подібних схем. Для багатьох спокуса може виявитися занадто сильною, особливо коли йдеться про суми, що перевищують кількамісячну зарплату.
Варто зазначити, що тенісний світ особливо вразливий до таких маніпуляцій. На відміну від командних видів спорту, в тенісі результат часто залежить від однієї людини, що спрощує процес впливу на результат. Тому тут діють надзвичайно жорсткі правила щодо ставок та обміну інсайдерською інформацією.
Боротьба з букмекерською мафією
Після цього випадку я звернувся до служби безпеки турніру і детально описав ситуацію. Як мені пояснили, Вімблдон та інші турніри Великого шолома активно борються з такими явищами, але “букмекерська мафія” постійно знаходить нові шляхи для проникнення в тенісне середовище.
Методи вербування
Цікаво, що методи роботи таких “агентів” багато в чому нагадують вербування шпигунів часів холодної війни: поступове втягування жертви, створення ілюзії безкарності, прив’язка через фінансову залежність. Потім, коли журналіст вже замішаний у схемі, його можуть шантажувати і вимагати все більш конфіденційну інформацію.
Для мене як для людини, яка бачила війну зблизька, особливо відразливим є те, що такі “букмекерські рекрутери” експлуатують вразливості людей, використовуючи їхні фінансові труднощі або необізнаність. Це своєрідна форма гібридної війни, тільки на спортивному фронті.
Висновки
Історія, яка трапилася зі мною на Вімблдоні, є яскравим прикладом того, що тіньовий бік спорту існує навіть на найпрестижніших турнірах. І журналісти, особливо з країн, де подібні питання недостатньо висвітлюються, повинні бути готові протистояти таким спокусам.
Повертаючись до України, я вирішив поділитися цим досвідом, щоб попередити колег. Адже в умовах війни, коли економічна ситуація складна, а зарплати журналістів далекі від ідеальних, ризик потрапити в подібні тенета особливо високий.
На фронті ми чітко знаємо, хто ворог, а хто друг. У світі великого спорту ця межа часто розмита, а справжні мотиви людей приховані за усмішками та дорогими костюмами. Саме тому професійна етика та особиста чесність стають тим захисним обладунком, який має носити кожен журналіст, незалежно від того, чи працює він у зоні бойових дій, чи висвітлює тенісний турнір.
