Зміна прем’єр-міністра України 2024: чи змінить Свириденко Шмигаля
Питання можливої ротації на посаді прем’єр-міністра України останнім часом стало одним із найгарячіших у політичних колах. Протягом останніх тижнів у владних коридорах дедалі частіше лунає прізвище Юлії Свириденко як потенційної наступниці Дениса Шмигаля. Маючи за плечима чималий досвід роботи в гарячих політичних точках, я вирішив розібратися, наскільки реальними є ці чутки та що стоїть за можливими кадровими перестановками.
Поточна ситуація в уряді
Денис Шмигаль очолює уряд уже понад чотири роки – рекордний термін для української політичної практики. Його призначення у березні 2020 року припало на початок пандемії COVID-19, а потім його кабінет зіткнувся з безпрецедентними викликами повномасштабного вторгнення. Шмигаль зарекомендував себе як технократ, який уникає гучних заяв і конфліктів, віддаючи перевагу поступовій, методичній роботі.
“Кабінет Шмигаля виявився найстабільнішим за всю історію незалежної України. Це особливо цінно в умовах війни”, – зазначив мені на умовах анонімності високопоставлений урядовець. Проте саме тепер, коли Україна готується до нового етапу відносин із міжнародними партнерами та реформування економіки воєнного часу, в офісі президента, схоже, розглядають можливість зміни керівництва Кабміну.
Юлія Свириденко як потенційна кандидатка
Юлія Свириденко, нинішня перша віце-прем’єр-міністр та міністр економіки, розглядається як основна кандидатура на заміну Шмигалю. За моїми джерелами в уряді, її кандидатура активно обговорюється у вузькому колі президентської команди. 41-річна Свириденко має репутацію ефективного менеджера з міцними зв’язками в бізнес-середовищі та хорошими відносинами з міжнародними фінансовими організаціями.
Працюючи з військовими на сході України ще з 2014 року, я не раз стикався з тим, наскільки критичними є економічні рішення для забезпечення обороноздатності країни. У цьому контексті Свириденко як міністр економіки вже довела здатність працювати в кризових умовах. Під її керівництвом було розроблено низку програм підтримки бізнесу під час війни, включаючи релокацію підприємств із прифронтових областей.
“Вона розуміє, що економіка і оборона – це дві сторони однієї медалі. Без міцного економічного тилу неможливо утримувати фронт”, – розповів мені один із командирів бригади, який нещодавно брав участь у нараді з питань оборонної промисловості.
Міжнародний контекст можливих змін
Кулуарні розмови про можливу зміну прем’єра активізувалися після останніх візитів президента Володимира Зеленського до США та Європи. За інформацією від дипломатичних джерел, західні партнери очікують від України нового імпульсу реформ, особливо у сфері антикорупційної політики та модернізації економіки. Зміна очільника уряду може стати символічним кроком, що демонструє готовність до таких змін.
“Свириденко добре сприймається на Заході. Вона говорить їхньою мовою – і в прямому, і в переносному сенсі”, – повідомило джерело, близьке до перемовин з міжнародними фінансовими організаціями.
Аргументи проти змін
Проте не всі у владних колах підтримують ідею заміни Шмигаля. Частина політичної еліти вважає, що в умовах війни стабільність має першочергове значення. “Навіщо міняти коней на переправі?” – цитує мій співрозмовник з парламентської фракції “Слуга народу” поширену серед депутатів думку.
Економічні показники уряду Шмигаля також викликають суперечливі оцінки. З одного боку, кабінету вдалося утримати макроекономічну стабільність попри війну – курс гривні відносно стабільний, інфляція під контролем. З іншого – критики вказують на повільне зростання економіки та недостатню підтримку малого і середнього бізнесу.
Погляд з регіонів
За моїми спостереженнями з поїздок регіонами України, особливо у прифронтові області, існує запит на більш рішучі економічні кроки. Підприємці та місцеві громади часто скаржаться на бюрократію та затримки у реалізації державних програм підтримки.
“Нам потрібні не лише гроші, а й швидкі рішення. Час працює проти нас”, – сказав мені власник середнього бізнесу з Харківської області, який змушений був релокувати виробництво.
Політичні ризики ротації
Якщо аналізувати політичні ризики, то зміна прем’єр-міністра завжди несе певні загрози. Перше – це можлива дестабілізація роботи уряду під час перехідного періоду. Друге – необхідність формування нових відносин з парламентом, міжнародними партнерами та регіональними елітами.
Експерти з Центру економічної стратегії вважають, що в разі призначення Свириденко можна очікувати активізації економічних реформ, зокрема у сфері приватизації, дерегуляції та стимулювання інвестицій. Водночас існують ризики, пов’язані з можливим опором “старої гвардії” в бюрократичному апараті.
Часові рамки можливих змін
За інформацією від джерел у Верховній Раді, питання зміни прем’єра може бути внесено на розгляд парламенту вже восени 2024 року. Це збігається з початком нового політичного сезону та подальшими перемовинами щодо фінансової підтримки від міжнародних партнерів.
“Ключове питання – чи вистачить у Свириденко політичної ваги, щоб стримувати апетити різних груп впливу, особливо в контексті відбудови країни та використання міжнародної допомоги”, – зазначив мій співрозмовник з аналітичного центру, що спеціалізується на антикорупційній політиці.
Оцінка потенціалу Свириденко
Перебуваючи на передовій економічних реформ, Свириденко вже продемонструвала здатність знаходити компроміси між різними групами інтересів. Її програма “єРобота” отримала схвальні відгуки як від бізнесу, так і від міжнародних партнерів. Проте масштаб викликів на посаді прем’єра значно більший.
Прикметно, що офіційні особи уникають коментувати чутки про можливу ротацію. Ні в офісі президента, ні в секретаріаті Кабміну не підтвердили і не спростували інформацію про можливу зміну голови уряду. Сама Свириденко також утримується від коментарів на цю тему, зосереджуючись у публічних виступах на економічних питаннях.
Висновки
Час покаже, чи відбудеться зміна прем’єр-міністра і чи виправдає Свириденко покладені на неї сподівання у разі призначення. Однак уже зараз очевидно, що українська політична система демонструє здатність до еволюції навіть в умовах війни. І це, можливо, найважливіший сигнал як для українського суспільства, так і для міжнародних партнерів.
Перебуваючи десятки разів у різних куточках України протягом цієї війни, я бачив, наскільки критичним для людей є відчуття руху вперед, розвитку попри всі складнощі. Зрештою, саме ефективність державних інституцій, а не конкретні персоналії, визначатиме здатність України вистояти у цій війні та успішно відбудуватися після перемоги.
