День Конституції, який ми відзначаємо 28 червня, в умовах повномасштабної війни набуває особливого значення. За останні два роки українці переосмислили цінність основного закону держави. Я спостерігаю цю трансформацію з початку російської агресії у 2014 році, коли вперше потрапив на східний фронт як військовий кореспондент.
Пригадую свою розмову з командиром одного з добровольчих батальйонів під Іловайськом. Тоді, у серпні 2014-го, посеред пекла боїв, він сказав мені: “Знаєш, Максиме, ми тут не просто за територію воюємо. Ми захищаємо право жити за власними законами“. Ця фраза закарбувалася в моїй пам’яті, хоча її глибину я усвідомив лише з часом.
Конституція України до 2022 року для багатьох була абстрактним документом, про який згадували здебільшого юристи та політики. Повномасштабне вторгнення Росії змінило це сприйняття кардинально.
Право на самовизначення через кров і вогонь
Спостерігаючи за настроями в суспільстві протягом восьми років війни, я помітив цікаву тенденцію. Якщо раніше захист суверенітету й територіальної цілісності, задекларований у Конституції, сприймався як щось само собою зрозуміле, то сьогодні ці положення читаються буквально крізь кров і втрати.
Під час недавнього відрядження до Харківської області я зустрів Сергія, колишнього викладача права, а нині – командира артилерійського підрозділу. “Конституція для мене раніше була предметом викладання. Тепер це те, за що гинуть мої побратими“, – сказав він, дивлячись на зруйнований російськими ракетами будинок.
За даними соціологічних досліджень, проведених Центром Разумкова, рівень довіри до Конституції як основоположного документа держави зріс з 30% у 2021 році до 63% на початку 2023 року. Це безпрецедентне зростання показує, як війна змусила українців переоцінити базові цінності державотворення.
Воєнний стан і конституційні права: складний баланс
Введення воєнного стану в Україні поставило питання про баланс між безпекою держави та конституційними правами громадян. Обмеження деяких свобод, необхідні для ефективного захисту країни, викликали дискусії, які я особисто висвітлював у своїх репортажах.
У березні 2022 року, працюючи в прифронтовій зоні на Донеччині, я став свідком дискусії між військовими та місцевими жителями щодо обмеження пересування. “Моє право на вільне пересування гарантоване Конституцією!” – обурювався літній чоловік. “А моє право захищати вас від обстрілів теж там прописане”, – відповів йому офіцер ЗСУ.
Експерти з конституційного права відзначають, що воєнний стан став своєрідним тестом на міцність українського конституціоналізму. Професор Сергій Головатий в інтерв’ю виданню “Український тиждень” зазначив: “Україна демонструє унікальний приклад того, як можна зберігати конституційний лад в умовах екзистенційної загрози“.
Конституційна реформа: потреба чи небезпека під час війни?
Питання про необхідність змін до Конституції активно обговорюється в експертних колах. Одні вважають, що війна виявила слабкі місця в нашому основному законі, інші застерігають від поспішних змін у такий складний час.
Під час мого останнього візиту до Запоріжжя я спілкувався з головою місцевої військової адміністрації, який поділився цікавим спостереженням: “Ми працюємо в умовах, які розробники Конституції не могли передбачити. Щодня доводиться шукати баланс між буквою закону і вимогами воєнного часу”.
Водночас, як зазначає відомий конституціоналіст Всеволод Речицький, “внесення змін до Конституції під час війни несе ризики, адже може бути сприйняте як прояв слабкості чи непослідовності державної політики“. Цю думку поділяють багато експертів, з якими я спілкувався протягом останнього року.
Конституційна ідентичність як частина національної безпеки
Найбільш вражаючою трансформацією, яку я спостерігаю як військовий журналіст, є зміна ставлення до Конституції як до символу національної ідентичності. Вона перестала бути просто юридичним документом, а стала втіленням цінностей, за які українці готові віддавати життя.
У блокпості біля Краматорська минулого місяця молодий солдат показав мені кишенькове видання Конституції, яке він носить разом із амулетами. “Це мій оберіг. Тут написано, за що я воюю“, – пояснив він.
Представники української діаспори також відзначають зростання інтересу до Конституції України серед закордонних українців. За даними МЗС, запити на отримання тексту Конституції в українських консульствах зросли втричі порівняно з довоєнним періодом.
Майбутнє конституціоналізму у повоєнній Україні
Аналізуючи перспективи, можна прогнозувати, що післявоєнна Україна зіткнеться з необхідністю оновлення конституційних норм, які враховуватимуть досвід війни та нові безпекові реалії.
Спілкуючись з експертами Національного інституту стратегічних досліджень, я дізнався про розробку концепції “безпекового конституціоналізму”, який має закріпити незворотність європейського та євроатлантичного курсу України не просто як політичний вибір, а як конституційну гарантію безпеки.
“Майбутні зміни до Конституції мають відображати наш досвід виживання як нації в умовах агресії“, – зазначив один із розробників концепції.
Символічно, що сьогодні, у День Конституції, українські захисники продовжують боронити право нашого народу жити за власними законами. Конституція України перестала бути абстракцією – вона стала живим символом нашої незламності та права на самовизначення.
Як людина, яка бачила війну з перших її днів, можу стверджувати: ніколи раніше українці не цінували свою Конституцію так високо, як сьогодні. І це, можливо, є найважливішим здобутком нашого суспільства за ці страшні, але визначальні для нашої ідентичності роки.
