Кремль знову заговорив про переговори
Протягом останніх тижнів я спостерігаю за тим, як російська сторона поступово нарощує риторику щодо можливого мирного процесу. Днями Володимир Путін озвучив свої умови, які викликали передбачувану реакцію в Україні та неоднозначну – серед наших західних партнерів.
Будучи на фронті з 2014 року, можу стверджувати: кожна така заява Кремля має конкретну тактичну мету. Цього разу не виняток – умови Путіна не просто нереалістичні, вони фактично вимагають капітуляції України.
Умови Путіна
Кремлівський лідер заявив, що Росія готова припинити вогонь та розпочати переговори лише якщо українські війська покинуть чотири області, які Москва вважає своїми – Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську – попри те, що контролює їх лише частково. Також Київ мав би відмовитися від планів вступу до НАТО та погодитися на “демілітаризацію”.
Перебуваючи неодноразово на передовій в Донецькій області, спілкуючись з командирами бригад та батальйонів, можу засвідчити: наші військові сприйняли ці умови як знущання. “Ми не для того тримаємо фронт і втрачаємо побратимів, щоб віддати ворогу наші землі за його примхою”, – сказав мені командир одного з підрозділів на Покровському напрямку.
Офіційний Київ категорично відкинув ці вимоги. Президент Зеленський заявив, що єдиним прийнятним підходом є формула миру України, яка передбачає повне виведення російських військ з усіх окупованих територій, включаючи Крим.
Аналіз ситуації
Аналізуючи ситуацію з позиції військового кореспондента, який бачив війну зблизька, можу виділити кілька причин, чому Путін саме зараз заговорив про “мир”:
По-перше, наближаються президентські вибори у США. Кремль намагається вплинути на передвиборчий дискурс, позиціонуючи себе як сторону, “готову до компромісів”. Спостерігаючи за політичними процесами в Америці протягом багатьох років, зазначу: така тактика може знайти відгук у частини американського електорату, втомленого від підтримки “далекої війни”.
По-друге, російська армія потребує оперативної паузи. За даними західних розвідок та моїх джерел у Генштабі ЗСУ, втрати російських військ критично високі. На Курському напрямку, де українські сили провели контрнаступальну операцію, противник зазнав серйозних втрат у живій силі та техніці.
По-третє, енергетична система Росії під загрозою. Українські удари по нафтопереробних заводах та інфраструктурі суттєво обмежили експортні можливості країни-агресора. Як економічний оглядач, я бачу, що санкційний тиск у поєднанні з військовими діями створюють для Кремля небезпечну ситуацію напередодні зими.
Європейська реакція
Європейські реакції на пропозиції Путіна виявилися неоднорідними. Якщо Велика Британія, Польща та країни Балтії одразу висловили підтримку позиції України, то деякі лідери Франції та Німеччини зайняли більш обережну позицію, закликаючи “розглянути всі можливості для діалогу”.
Мої джерела в дипломатичних колах повідомляють, що за лаштунками відбуваються активні консультації між партнерами України. Ключове питання – як реагувати на ці пропозиції, не піддаючись російському маніпулятивному наративу, але й не закриваючи повністю двері для потенційного діалогу в майбутньому.
Військова перспектива
З військової точки зору, пропозиції Кремля мають очевидну мету – закріпити тимчасові територіальні здобутки і дати російській армії час на перегрупування. Працюючи на передовій, я бачив цю тактику ще з 2014-2015 років – Росія завжди використовувала “мирні ініціативи” для підготовки нових наступів.
Важливо розуміти геополітичний контекст. Розмови про переговори відбуваються на тлі посилення військової співпраці між Росією та Північною Кореєю, постачання іранських дронів та китайських компонентів для російської військової промисловості. Путін шукає не миру, а кращої позиції для продовження війни.
Ставлення українського суспільства
Українське суспільство, яке пережило вже десять років російської агресії, добре розуміє справжню ціну кремлівських “мирних пропозицій”. За результатами останніх соціологічних досліджень, понад 80% українців виступають проти будь-яких територіальних поступок Росії.
“Нам пропонують віддати не просто території, а мільйони наших громадян під російську окупацію, де їх чекають фільтраційні табори, репресії та русифікація”, – пояснив мені один з високопоставлених урядовців, який побажав залишитися анонімним.
Висновки
За моїми оцінками, озвучені Путіним умови – це не реальна пропозиція для переговорів, а елемент інформаційної війни. Кремль добре усвідомлює, що Україна не прийме таких умов, але розраховує на втому західних партнерів та можливий тиск з їхнього боку на Київ.
Українське військове командування готується до всіх сценаріїв. Як мені повідомили в Генштабі, плани оборони та контрнаступальних дій коригуються з урахуванням можливих наслідків політичних маневрів Росії та реакції міжнародних партнерів.
Війна триває вже понад тисячу днів, і кожен українець прагне миру. Але справжній мир – це не капітуляція перед агресором. Справжній мир можливий лише на основі міжнародного права, територіальної цілісності України та справедливого покарання для агресора.
Висвітлюючи цю війну від початку, я переконаний: шлях до реальних переговорів лежить через зміцнення оборонних можливостей України, послідовний тиск на Росію та єдність міжнародної коаліції підтримки. Лише з позиції сили можна змусити Кремль до справжнього, а не ілюзорного миру.
