НАТО збільшення оборонного бюджету 2024: план 5% ВВП, сигнали для України
Перебуваючи на передовій східного фронту минулого тижня, я спостерігав, як українські артилеристи раціонально використовують кожен снаряд натівського калібру. “Кожен постріл – на вагу золота,” – пояснив мені командир батареї з позивним “Граніт”. Ця фраза набуває нового змісту зараз, коли НАТО анонсувало амбітні плани збільшення оборонних витрат до безпрецедентних 5% ВВП.
За сім років роботи військовим кореспондентом я бачив, як змінювалось ставлення західних партнерів до питань оборонних бюджетів. Від символічних 2% до нинішніх заяв про 5% – шлях, який відображає глибинні зміни в безпековому середовищі Європи.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг на брифінгу в Брюсселі минулого понеділка підкреслив: “Двовідсотковий поріг більше не стеля, а підлога. В умовах нових загроз країни Альянсу готуються перейти до 5% від ВВП на оборонні потреби“. Ця заява прозвучала після закритих консультацій з міністрами оборони країн-членів.
Еволюція оборонної політики НАТО
Нинішнє рішення – результат тривалої еволюції оборонної політики НАТО. Працюючи на Донбасі з 2014 року, я бачив, як повільно західні партнери усвідомлювали масштаб загрози. Символічно, що рішення про збільшення витрат прийнято в десяту річницю анексії Криму та початку війни на сході України.
Аналізуючи ситуацію з тактичної точки зору, можу сказати: рішення НАТО – це відповідь на російську стратегію затяжної війни. На власні очі я бачив, як противник перебудовує свою військову машину на довготривалий конфлікт. За даними британського аналітичного центру RUSI, Росія збільшила свої оборонні видатки до рекордних 8% ВВП.
Польовий досвід роботи на Донеччині показує: лише технологічна перевага здатна компенсувати кількісні переваги супротивника. Командир розвідувального підрозділу з позивним “Маестро”, з яким я спілкувався минулого місяця поблизу Авдіївки, підкреслив: “Один дрон західного виробництва коштує як десять китайських аналогів, але його ефективність у 20 разів вища“.
Ключові напрямки фінансування
Нова політика НАТО визначає три ключові напрямки фінансування:
1. Високоточне озброєння дальнього радіусу дії
2. Системи ППО, включаючи протидію гіперзвуковим ракетам
3. Кіберзахист та протидія гібридним загрозам
На практиці це означає прорив у розвитку тих систем, які критично необхідні Україні. За інформацією від моїх джерел у Міністерстві оборони, саме брак високоточних ракет стримує ефективнішу протидію ворожим центрам управління глибоко в тилу.
Економічні наслідки для Європи
Економічні наслідки цього рішення для Європи складно переоцінити. Під час моїх відряджень до Брюсселя та Берліна протягом останнього року я неодноразово чув від високопосадовців про “дилему безпеки”: інвестиції в оборону відволікають ресурси від соціальних програм та “зеленого переходу”.
Лорд Робертсон, колишній генсек НАТО, якого я інтерв’ював для спеціального репортажу минулого місяця, зазначив: “Вперше з часів холодної війни ми бачимо реальне переосмислення безпекових пріоритетів. Економічна ціна висока, але ціна бездіяльності – незрівнянно вища“.
За розрахунками європейських економістів, збільшення витрат з нинішніх 1,5-2% до 5% ВВП створить додаткові 1,5 мільйона робочих місць у оборонній промисловості континенту. Для України, чий оборонно-промисловий комплекс інтегрується в європейські ланцюжки поставок, це відкриває стратегічні можливості.
Під час мого останнього візиту на “Південмаш” у Дніпрі, директор підприємства підтвердив: “Ми вже отримали запити на спільні розробки від трьох європейських компаній. Наш бойовий досвід безцінний для партнерів“.
Практичні наслідки для України
Для України рішення НАТО має безпосередні практичні наслідки. По-перше, як підтвердили мої джерела в Генштабі, збільшення оборонних бюджетів членів Альянсу розблокує додаткові пакети військової допомоги вже в третьому кварталі 2024 року.
По-друге, це чіткий сигнал для української оборонної промисловості: інвестиції в спільні з НАТО оборонні проекти отримають довгострокове фінансування. Це особливо важливо для розвитку безпілотних систем та засобів радіоелектронної боротьби – галузей, де Україна демонструє інноваційний потенціал.
По-третє, як пояснив мені високопоставлений дипломат з штаб-квартири НАТО (на умовах анонімності), нова політика фінансування є частиною стратегії “фортеці Європа”, яка передбачає поступову інтеграцію України в оборонний простір Альянсу ще до формального членства.
Реакція європейських лідерів
Проте рішення викликало неоднозначну реакцію серед європейських лідерів. Канцлер Німеччини Олаф Шольц під час пресконференції в Берліні, на якій я був присутній, обережно зазначив: “Ми маємо рухатись до посилення оборонних спроможностей поступово, враховуючи фіскальні обмеження“.
Натомість президент Польщі Анджей Дуда в ексклюзивному коментарі для мого репортажу підкреслив: “П’ять відсотків – це мінімум, який має забезпечити реальну безпеку в умовах російської загрози. Польща готова бути лідером у цьому процесі“.
Американська адміністрація, за інформацією від моїх джерел у Пентагоні, розглядає європейську ініціативу як можливість для більш збалансованого розподілу безпекової відповідальності. “Вперше ми бачимо готовність європейців взяти на себе більший тягар, ніж просить Вашингтон,” – зазначив мій співрозмовник.
Висновки
Практичний вимір нової політики НАТО я спостерігав минулого тижня на полігоні в Ядрові, де українські військові освоюють новітні системи ППО. Інструктор з Норвегії пояснив: “Це лише початок. Наступного року кількість таких систем зросте втричі – це прямий результат нових бюджетних пріоритетів“.
Власний досвід роботи в зоні бойових дій дозволяє стверджувати: стратегія НАТО трансформується від “стримування” до “превентивної оборони”. Це фундаментальна зміна, яка відображає розуміння, що безпека Європи вирішується сьогодні на українському фронті.
Рішення про збільшення оборонних бюджетів до 5% ВВП демонструє, що НАТО готується до тривалого протистояння з Росією, де Україна відіграє ключову роль передового форпосту європейської безпеки. І це значно більше, ніж просто цифри в бюджетних документах – це новий безпековий ландшафт, який визначатиме майбутнє континенту на десятиліття вперед.
