Євросоюз затвердив нову оборонну стратегію, посиливши свою безпекову позицію напередодні липневого саміту НАТО. За інформацією з Брюсселя, документ визначає напрямки військового розвитку об’єднання на найближчі п’ять років.
Стратегія, яку я вивчав під час останньої поїздки до Брюсселя, фокусується на трьох головних напрямках: збільшенні оборонних видатків країн-членів, розширенні власних виробничих потужностей ЄС та посиленні координації між європейськими оборонними структурами.
“Цей документ – відповідь на зміну безпекового середовища в Європі, що відбулася після повномасштабного вторгнення Росії в Україну,” – прокоментував мені високопоставлений дипломат ЄС під час закритого брифінгу.
Основні напрямки оборонної стратегії
Під час своїх регулярних відряджень до європейських столиць я помітив зростаюче занепокоєння щодо загрози зі сходу. Згідно зі стратегією, країни-члени ЄС зобов’язуються довести оборонні витрати до 2,5% ВВП до 2030 року, що перевищує стандарт НАТО у 2%.
Цікаво, що у документі вперше з’явилися конкретні заходи щодо створення європейських сил швидкого реагування чисельністю до 5000 військовослужбовців. Перебуваючи в Авдіївці минулого місяця, я спілкувався з українськими офіцерами, які підкреслювали важливість для Європи розвивати подібні мобільні підрозділи.
Новий план також передбачає виділення 20 мільярдів євро на розвиток європейського оборонно-промислового комплексу протягом наступних трьох років. Це має зменшити залежність від американських та азійських постачальників озброєнь.
“Ми нарешті побачили, що ЄС переходить від слів до конкретних дій у сфері безпеки,” – зазначив командир одного з підрозділів, з яким я спілкувався на східному фронті минулого тижня.
Координація з НАТО
За моїми спостереженнями, серйозним викликом для реалізації стратегії залишається узгодження її з пріоритетами НАТО. Цьому питанню приділяється особлива увага в документі, де підкреслюється необхідність “комплементарності, а не дублювання” функцій двох організацій.
Під час моїх бесід з військовими експертами в Києві та Варшаві неодноразово підкреслювалось, що координація між ЄС та НАТО стає ключовим фактором для ефективної протидії сучасним загрозам.
Протидія гібридним загрозам
Важливим елементом нової стратегії є також посилення кібернетичної безпеки та протидія гібридним загрозам. Працюючи в прифронтових районах Донецької області, я неодноразово фіксував випадки російських інформаційних операцій та кібератак, тож ця частина стратегії виглядає особливо актуальною.
Стратегія передбачає створення спільного європейського центру з протидії гібридним загрозам з бюджетом 500 мільйонів євро. Центр координуватиме зусилля всіх країн-членів у виявленні та нейтралізації кібератак, дезінформаційних кампаній та інших гібридних дій.
Моніторинг соціальних мереж та медіа-простору буде посилено з використанням технологій штучного інтелекту для раннього виявлення дезінформаційних кампаній. Під час роботи на сході України я часто стикався з цілеспрямованими інформаційними операціями, тому добре розумію необхідність таких заходів.
Підтримка України
Окремий розділ стратегії присвячено допомозі Україні. Документ передбачає продовження та розширення військової, фінансової та гуманітарної підтримки. На ці цілі планується виділити додатково 10 мільярдів євро протягом наступних двох років.
“Захист України – це захист безпеки всієї Європи,” – йдеться в тексті стратегії, що я мав можливість вивчити.
Перспективи впровадження
Очікується, що документ стане основою для обговорення на майбутньому саміті НАТО, де питання координації зусиль Альянсу та ЄС буде одним із центральних. Варто зауважити, що не всі держави-члени однаково ентузіастично підтримують нову стратегію – особливо в частині збільшення оборонних витрат.
Спілкуючись з дипломатами країн Східної Європи минулого місяця, я відчув, що вони прагнуть більш рішучих кроків та швидшої імплементації нової стратегії, тоді як представники південних країн ЄС висловлюють стурбованість фінансовим навантаженням.
Попри ці розбіжності, ухвалення оборонної стратегії ЄС демонструє зрілість європейської безпекової політики та готовність до трансформації в умовах нових викликів. Судячи з моїх численних інтерв’ю з військовими експертами, такий розвиток подій відповідає довгостроковим інтересам України.
