Зеленський: Спецтрибунал проти Росії потребує наступних кроків
Минулого тижня я вкотре побував на передовій – цього разу в районі Курахового, де наші хлопці тримають оборону в надзвичайно складних умовах. Як військовий кореспондент, який працює в зоні бойових дій від 2014 року, можу засвідчити – попри всі труднощі, морально-психологічний стан наших воїнів залишається на високому рівні. Але в розмовах із ними часто виринає тема справедливості та відповідальності Росії за розв’язану війну.
Саме тому вчорашня заява Президента Зеленського щодо необхідності активізації роботи над створенням спеціального трибуналу для притягнення Росії до відповідальності видається особливо актуальною не лише в політико-дипломатичній площині, але й для тих, хто безпосередньо захищає Україну на фронті.
“Ми маємо зробити наступні кроки для створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії. Уже отримали підтримку понад 40 держав, але цього замало для запуску реального механізму відповідальності”, – наголосив Президент під час зустрічі з іноземними дипломатами.
Настрої на фронті
Перебуваючи в Краматорську минулого місяця, я спілкувався з командиром артилерійського підрозділу, який прямо сказав: “Ми робимо свою справу тут, але хочемо бачити, що світ робить свою – створює механізми покарання агресора”. Ця думка відображає настрої багатьох військових.
Згідно з інформацією з Офісу Президента, Україна розраховує на формування ядра з понад 60 держав, які активно підтримають створення трибуналу. За моїми джерелами в дипломатичних колах, ключові переговори ведуться зараз із європейськими партнерами та США щодо юридичного формату майбутнього трибуналу.
“Важливо розуміти, що кожен день затримки з притягненням до відповідальності керівництва Росії – це додатковий сигнал безкарності для них”, – пояснив мені високопоставлений представник МЗС України, який побажав залишитися неназваним.
Юридичні механізми та перспективи
Експерти з міжнародного права, з якими я консультувався при підготовці цього матеріалу, вказують на два можливі шляхи створення трибуналу: через резолюцію Генеральної Асамблеї ООН або через міжнародний договір групи держав. Другий варіант видається більш реалістичним з огляду на позицію Росії в Раді Безпеки ООН.
“Для порівняння, Нюрнберзький трибунал після Другої світової війни було створено за кілька місяців. Зараз же, на третьому році повномасштабної війни, ми все ще на етапі обговорень”, – зазначив представник української делегації в міжнародних організаціях.
Документування злочинів
За інформацією від джерел у Генеральній прокуратурі України, вже задокументовано понад 120 тисяч військових злочинів, вчинених російською армією на території України. Документування та збір доказів – це кропітка робота, яка ведеться паралельно з дипломатичними зусиллями зі створення трибуналу.
Місяць тому, висвітлюючи ситуацію в деокупованих населених пунктах Харківщини, я бачив роботу слідчих та прокурорів, які фіксували наслідки російської окупації. “Кожен доказ – це цеглинка в стіні майбутнього обвинувачення”, – сказав мені один із слідчих Національної поліції.
Міжнародні перешкоди
Значною перешкодою для прогресу залишається позиція деяких впливових держав, які зберігають “стратегічну двозначність” щодо ідеї трибуналу. За неофіційними даними, серед них – Індія, Бразилія та кілька великих азійських економік.
Водночас Президент Зеленський підкреслив необхідність розширення інструментів тиску на Росію: “Трибунал – це лише один з елементів комплексної відповідальності агресора, поряд із репараціями та використанням заморожених російських активів”.
Значення для військових
Для українських військових, з якими я регулярно спілкуюся на передовій, питання справедливості має практичний вимір. “Коли ми бачимо, як працює артилерія противника по наших позиціях, ми хочемо знати, що ті, хто віддає накази, колись відповідатимуть перед судом”, – сказав мені сержант однієї з механізованих бригад на Донеччині.
Як показує мій досвід висвітлення конфліктів, механізми міжнародного права працюють повільно, але невідворотно. Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії був створений через кілька років після початку конфлікту, але зрештою притягнув до відповідальності основних воєнних злочинців.
Майбутні кроки
Виклик для України та її партнерів полягає в тому, щоб прискорити цей процес, одночасно забезпечуючи його юридичну бездоганність. “Трибунал має бути створений таким чином, щоб його легітимність була беззаперечною“, – підкреслив у розмові зі мною один із українських представників у міжнародних юридичних інституціях.
Очікується, що наступні конкретні кроки щодо створення трибуналу буде представлено на майбутній міжнародній конференції з питань відповідальності Росії, яка має відбутися цієї осені в одній із європейських столиць.
На власному досвіді висвітлення війни з 2014 року можу сказати: встановлення справедливості – це марафон, а не спринт. Але кожен крок у цьому напрямі наближає день, коли відповідальність за злочин агресії стане реальністю, а не просто дипломатичною декларацією.
