У політичних колах України знову активізувалися розмови про можливу відставку прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та формування нового складу Кабінету Міністрів. Ці чутки циркулюють не вперше, але зараз набувають особливої гостроти через тривалу війну та зростаючі економічні виклики.
За моїми спостереженнями за понад 10 років у політичній журналістиці, такі обговорення часто посилюються в періоди загострення суспільного невдоволення чи перед стратегічними політичними рішеннями. Проте ключове питання залишається: наскільки доцільні кадрові зміни у вищому ешелоні влади під час повномасштабної війни?
Денис Шмигаль очолює уряд з березня 2020 року, ставши таким чином одним із найдовше працюючих прем’єр-міністрів в історії незалежної України. Його каденція припала на найскладніший період – пандемію COVID-19 та російську агресію. Попри критику, уряду Шмигаля вдалося утримати макроекономічну стабільність в умовах безпрецедентних викликів.
Аналізуючи нинішню ситуацію, важливо розуміти культурно-політичний контекст можливих змін. В українській політичній традиції зміна уряду часто розглядається як своєрідний “запобіжник” – можливість перезавантажити систему без радикальних змін політичного курсу.
Передумови для дискусій про відставку
Економічні показники залишаються одним із головних факторів, що живлять розмови про необхідність оновлення уряду. Попри прогнозоване зростання ВВП, інфляція та девальвація гривні безпосередньо впливають на якість життя громадян. Уряд Шмигаля критикують за надмірну залежність від зовнішньої допомоги та відсутність проактивної економічної політики.
“Економічна політика уряду має бути не просто набором антикризових заходів, а стратегією, що враховує потреби післявоєнного відновлення,” – такої думки дотримуються багато експертів, з якими мені доводилося спілкуватися.
Соціологічні дослідження свідчать про поступове зниження довіри до Кабміну, хоча це характерна тенденція для урядів, що працюють в умовах тривалої кризи. Примітно, що критика частіше спрямована на конкретних міністрів, ніж на прем’єра особисто.
Аргументи “за” і “проти” зміни уряду в умовах війни
Прихильники відставки уряду наголошують на необхідності “свіжої крові” та нових підходів до вирішення накопичених проблем. Вони аргументують, що оновлення Кабміну може надати новий імпульс економічним реформам та поліпшити комунікацію з міжнародними партнерами.
“Зміна уряду – це нормальний демократичний процес, який не повинен зупинятися навіть під час війни,” – цей аргумент часто лунає від представників опозиційних сил.
З іншого боку, противники таких змін наголошують на ризиках дестабілізації. В умовах війни інституційна спадкоємність та передбачуваність набувають особливої ваги. Будь-які радикальні зміни в управлінській вертикалі можуть негативно вплинути на обороноздатність та міжнародну підтримку.
Мій багаторічний досвід висвітлення політичних процесів підказує, що в українських реаліях зміна уряду не завжди призводить до якісних змін політики. Часто це просто перестановка фігур без зміни системних підходів.
Міжнародний вимір питання
Для України, яка значною мірою залежить від підтримки міжнародних партнерів, стабільність уряду є важливим сигналом. МВФ, Світовий банк та інші донори віддають перевагу передбачуваності та послідовності в реалізації погоджених програм.
“Зміна ключових урядовців у розпал програми співпраці з МВФ може ускладнити переговорний процес і відтермінувати надходження критично важливого фінансування,” – застерігають економічні аналітики.
Водночас, деякі західні партнери України висловлюють стриману критику щодо темпів реформ і боротьби з корупцією, що також може впливати на дискусії про майбутнє Кабміну.
Політична конфігурація та можливі сценарії
Якщо розглядати ймовірність відставки Шмигаля, слід враховувати баланс сил у парламенті. Монобільшість “Слуги народу” формально зберігається, хоча й зазнала певної ерозії. Для ухвалення рішення про відставку уряду потрібно щонайменше 226 голосів народних депутатів.
За моїми оцінками, наразі радикальних змін уряду не варто очікувати принаймні до завершення активної фази війни. Можливий сценарій – точкові зміни в складі Кабміну з заміною окремих міністрів, чия робота викликає найбільше зауважень.
“Ротація кадрів у окремих міністерствах виглядає більш імовірною, ніж повна зміна уряду,” – так вважають більшість політичних експертів.
Варто зазначити, що в українській політичній культурі зберігається традиція використання “тіньових кабмінів” – коли реальні рішення приймаються не офіційними міністрами, а неформальними радниками та впливовими фігурами.
Соціально-культурний контекст дискусій
Цікаво спостерігати, як розмови про відставку уряду відображають ширші суспільні настрої. В умовах війни суспільство демонструє запит на ефективність, а не на демонстративні кадрові рішення.
Мені неодноразово доводилося бачити, як очікування від зміни уряду перетворювалися на розчарування через відсутність реальних системних змін. Саме тому важливо розуміти, що проблеми, з якими стикається країна, мають системний характер і не можуть бути вирішені лише зміною персоналій.
Висновки та перспективи
Питання відставки уряду Шмигаля, попри регулярні спекуляції, залишається відкритим. Політична доцільність таких змін під час війни викликає обґрунтовані сумніви. Більш імовірним виглядає сценарій часткового оновлення Кабміну з посиленням економічного блоку.
На мою думку, головним критерієм оцінки роботи уряду в нинішніх умовах має бути не тривалість перебування при владі, а ефективність дій щодо зміцнення обороноздатності, підтримки економіки та підготовки до післявоєнного відновлення.
Як би не розвивалася ситуація з урядом, Україні важливо зберегти інституційну стабільність і послідовність у реалізації ключових реформ. Адже саме це, а не персональний склад Кабміну, визначатиме успішність країни у протистоянні агресії та подальшій європейській інтеграції.
