Спостерігаючи за розвитком подій на фронті
Спостерігаючи за розвитком подій на фронті впродовж останнього року, все чіткіше проявляється фундаментальна причина, чому ця війна триває так довго. Перебуваючи на передових позиціях під Авдіївкою минулого тижня, я спілкувався з командиром одного з підрозділів, який воює з 2014 року. “Максиме, ти ж сам бачиш – ми не воюємо з армією, ми воюємо з імперією“, – сказав він мені під час короткого затишшя між обстрілами.
Цей простий вислів військового точно відображає суть конфлікту. Війна в Україні – це не територіальна суперечка чи регіональний конфлікт. Це зіткнення двох світоглядів: українського прагнення до суверенітету та путінської мрії про відродження імперії.
Свідчення з передової
За останні три тижні я відвідав кілька ділянок фронту, спілкувався з десятками військових різних рівнів, від рядових бійців до командирів бригад. Їхні свідчення складаються в чітку картину: російські військові продовжують атакувати попри колосальні втрати. “Вони буквально завалюють нас тілами своїх солдатів“, – розповів мені командир артилерійського підрозділу на Куп’янському напрямку. – “Їм не шкода людей, бо головна мета – імперія, а не людські життя”.
Аналізуючи останні заяви Путіна та інших російських високопосадовців, неможливо не помітити, що риторика лишається незмінною: Україна для них – не повноцінна держава, а “історична територія Росії”. Ця імперська ідеологія живить війну, роблячи дипломатичне вирішення конфлікту надзвичайно складним.
Імперська ідеологія як рушій війни
Нещодавно мав розмову з аналітиком одного з західних безпекових аналітичних центрів, який на умовах анонімності поділився зі мною результатами дослідження кремлівського дискурсу. “Путінська імперська ідеологія проникла в усі сфери російського суспільства. Це не просто погляди однієї людини, це системна політика держави“, – зауважив він.
Бійці на передовій відчувають це щодня. “Ми стримуємо не просто армію, а цілу систему, яка прагне знищити нашу ідентичність”, – розповів мені сержант 72-ї бригади під час моєї поїздки на Донеччину. Ця фраза ніби перегукується з численними історичними свідченнями про російську політику щодо України протягом століть.
Економічний аспект війни
Економічні показники також підтверджують, що Росія продовжує вкладати величезні ресурси у війну, незважаючи на санкції. За даними, які я отримав від експертів оборонного сектору, Кремль перевів промисловість на воєнні рейки, жертвуючи цивільним сектором. “Путін готовий вкладати у війну стільки, скільки знадобиться, бо імперська ідея для нього важливіша за економічне благополуччя росіян“, – пояснив мені економіст, який спеціалізується на російській мілітаризованій економіці.
Несумісні погляди на майбутнє
Під час недавнього інтерв’ю з українським дипломатом, який брав участь у переговорах з російською стороною, він зауважив: “Проблема в тому, що наші візії принципово різні. Ми говоримо про суверенітет і територіальну цілісність України, вони говорять про зони впливу та історичні території. Це несумісні погляди”.
За останній місяць я проїхав понад 2000 кілометрів прифронтовими територіями. Картина скрізь схожа – руйнування цивільної інфраструктури, цілеспрямовані удари по енергосистемі, атаки на мирні міста. Це не просто військова тактика, це стратегія знищення української держави як такої.
“Путін не розуміє, що часи імперій минули“, – сказав мені командир розвідувальної роти під час зустрічі на Харківському напрямку. – “Він живе в 19-му столітті, тоді як Україна прагне в 21-е”.
Шлях до миру
Досвідчені військові аналітики, з якими я спілкувався, вважають, що реальний мир можливий лише коли Кремль відмовиться від імперських амбіцій і визнає Україну рівноправним суб’єктом міжнародних відносин.
Під час відвідання одного з відновлених після деокупації населених пунктів на Харківщині я зустрів літнього чоловіка, який, незважаючи на зруйнований дім, повернувся на рідну землю. “Я пережив радянську імперію, переживу й путінську“, – сказав він мені, відбудовуючи стіну будинку. Ця проста фраза вмістила в собі і трагедію, і стійкість, і віру в майбутнє.
Міжнародна підтримка
Міжнародні партнери України поступово приходять до розуміння, що підтримувати нашу державу потрібно не лише зброєю, але й чітким баченням майбутнього без імперських амбіцій Росії. Як мені нещодавно сказав високопоставлений європейський дипломат: “Це не просто війна за території, це війна за принципи міжнародного порядку. Якщо ми дозволимо одній країні силою перекроювати кордони, весь світ повернеться до епохи імперіалізму“.
Українське суспільство, незважаючи на всі випробування, демонструє неймовірну єдність і розуміння, що протистояння імперській політиці – це боротьба не лише за власну свободу, але й за цивілізаційний вибір. Перебуваючи в прифронтових громадах, я щоразу дивуюсь, як люди, які втратили майже все, зберігають віру в перемогу і працюють для неї.
Мир в Україні можливий, але він вимагає фундаментальних змін у російській політиці. Путін повинен відмовитися від імперських амбіцій і визнати право України на існування як суверенної держави. Без цього всі розмови про “мирні ініціативи” залишаться лише словами.
