Атака шахедами на українську авіацію: Росія використовує безпілотники
Вже третій рік спостерігаю, як еволюціонують тактики противника на українському фронті. Останнім часом, перебуваючи у прифронтових районах, став свідком небезпечної тенденції – російські війська почали активно застосовувати ударні безпілотники “Шахед” не лише проти наземних цілей та інфраструктури, але й безпосередньо проти української авіації.
Минулого тижня, коли я працював над матеріалом поблизу одного з аеродромів у східному регіоні, місцевий командир розповів мені про нову тактику росіян: “Вони тепер полюють Шахедами на наші літаки та гелікоптери як у повітрі, так і на землі. Це змушує нас постійно змінювати локації базування та маршрути“.
Нова тактика ворога
За інформацією, отриманою від військових джерел, російські оператори дронів навмисно спрямовують “Шахеди” на виявлені траєкторії польотів українських повітряних суден. Тактика проста, але небезпечна – іранські дрони-камікадзе використовуються як своєрідні “повітряні міни” на шляху нашої авіації.
“Ми зафіксували кілька випадків, коли Шахеди були запущені не проти стратегічних об’єктів, а безпосередньо проти наших гелікоптерів під час виконання бойових завдань“, – поділився зі мною офіцер повітряних сил, який побажав залишитися анонімним. “Вони розраховують на випадкове зіткнення або детонацію поблизу наших машин”.
Спілкуючись з пілотами на одній із баз, я дізнався, що ситуація ускладнюється обмеженою здатністю деяких українських гелікоптерів та літаків виявляти дрони-камікадзе на безпечній відстані. “Шахед” виготовлений переважно з композитних матеріалів, що знижує його радарну помітність, а малопотужний двигун створює мінімальний тепловий слід.
“Це як летіти через поле з мінами, які ще й рухаються“, – образно описав ситуацію один з пілотів гелікоптера Мі-8, з яким я спілкувався. “Ми змушені постійно адаптуватися, змінювати висоти польоту та маршрути”.
Стратегічні цілі противника
Військові аналітики, з якими я консультувався, відзначають, що така тактика є частиною ширшої стратегії Росії щодо нейтралізації української авіації, яка продовжує здійснювати ефективні удари по позиціях окупантів, особливо на Запорізькому та Донецькому напрямках.
“Росія має значну перевагу в кількості ударних безпілотників, і Шахеди, попри їхню відносну примітивність, є дешевим способом створити загрозу для нашої авіації“, – пояснив мені полковник ЗСУ, спеціаліст з протиповітряної оборони. “Це своєрідна асиметрична відповідь на наші успішні дії в повітрі”.
Атаки на аеродроми базування
Особливо небезпечними є атаки на аеродроми базування. Під час мого візиту на одну з авіабаз на сході України, я на власні очі бачив наслідки такої атаки – пошкоджений ангар та сліди від вибуху неподалік від злітної смуги. Командування змушене регулярно змінювати місця базування техніки та створювати хибні цілі для відволікання уваги ворожої розвідки.
“Ми переміщуємо техніку майже щодня. Створюємо макети, будуємо укриття, застосовуємо засоби маскування“, – розповів офіцер, відповідальний за безпеку авіабази. “Проблема в тому, що Шахеди можуть прилетіти великою групою і в будь-який час”.
Загрози для систем ППО
Ще одна тривожна тенденція, про яку мені розповіли військові, – це спроби росіян використовувати “Шахеди” для виявлення та знищення українських систем ППО, які захищають авіацію. “Вони запускають групу дронів, змушуючи нас активувати радари та вогневі засоби, а потім намагаються вдарити по виявлених позиціях“, – пояснив командир підрозділу протиповітряної оборони.
За оцінками військових експертів, з якими я консультувався, Росія отримала нову партію іранських безпілотників і активно експериментує з тактикою їх застосування. Кількість запусків “Шахедів” проти повітряних цілей збільшилася приблизно на 30% за останні два місяці.
Українська відповідь на загрози
Українське командування відповідає комплексними заходами протидії. “Ми адаптуємо наші системи раннього виявлення, застосовуємо різноманітні засоби радіоелектронної боротьби, змінюємо протоколи польотів“, – повідомив представник Повітряних Сил України. “Головне завдання – зберегти нашу авіацію та її ударний потенціал”.
Пілоти, з якими я спілкувався, попри нові виклики, зберігають бойовий дух. “Це війна технологій і тактик. Вони придумують нові способи атаки, ми – нові способи захисту”, – сказав мені командир ланки штурмовиків Су-25. “Головне, що наша авіація продовжує виконувати бойові завдання попри всі спроби ворога“.
Ситуація залишається напруженою, але українські військові впевнені, що зможуть адаптуватися до нових викликів. Як показує досвід цієї війни, гнучкість і винахідливість української армії часто компенсує кількісну перевагу противника.
Перебуваючи в зоні бойових дій з 2014 року, я бачив, як українські військові знаходили відповіді на найскладніші виклики. Не маю сумнівів, що і цього разу наші захисники знайдуть ефективні методи протидії новій тактиці ворога.
