На прохідній військової частини в Києві скупчуються люди. Лунає скорботна музика, на подвір’ї вишикувалися військові. Сьогодні Україна прощається з Іштваном Балогом – угорським добровольцем, який загинув минулого тижня під час виконання бойового завдання на східному фронті.
Я бачив багато прощань за десять років висвітлення війни, але кожне з них пробирає до глибини душі. Цього разу особливо – адже проводжаємо в останню путь людину, яка могла спокійно жити у мирній країні, але свідомо вирішила захищати Україну.
Іноземний доброволець
36-річний Іштван приїхав до нас у квітні 2022 року, коли російська навала тільки розгорталася. До того працював інструктором з бойових мистецтв у Будапешті. Коли я зустрічав його минулого літа на позиціях біля Бахмуту для інтерв’ю, він розповів, що рішення було миттєвим.
“Я побачив кадри з Бучі, Ірпеня. Зрозумів, що не можу сидіти вдома, коли відбувається таке зло. Це не просто війна – це боротьба за цивілізацію”, – говорив тоді Іштван, перезаряджаючи магазин.
Його товариші по службі згадують, що він був надійним побратимом і справжнім професіоналом. “Він ніколи не нарікав на труднощі, завжди першим викликався на найнебезпечніші завдання”, – розповідає командир підрозділу Олексій, з яким ми знайомі ще з 2015 року.
Церемонія прощання
Серед присутніх на церемонії помічаю дипломата з угорського посольства. Це важливий жест – попри складні часом відносини між країнами, смерть захисника України викликала щиру скорботу і в Будапешті.
“Іштван був мостом між нашими народами. Його жертва нагадує про ті цінності, які об’єднують нас понад політичними розбіжностями”, – говорить дипломат, тримаючи в руках вінок із стрічками кольорів угорського прапора.
Міжнародна підтримка
За даними Міністерства оборони, в лавах ЗСУ воюють добровольці з понад 50 країн світу. На жаль, точної статистики втрат серед іноземних бійців немає – такі дані не публікуються з міркувань безпеки. Але кожна така смерть болісно нагадує про інтернаціональний характер цього протистояння.
Матір Іштвана не змогла приїхати на прощання через стан здоров’я, але передала листа, який зачитує військовий капелан: “Мій син завжди стояв на стороні справедливості. З дитинства. Я горюю, але пишаюся ним. Він казав, що знайшов в Україні другу родину”.
Героїчний вчинок
Бойові побратими розповідають, що Іштван загинув, рятуючи пораненого товариша під обстрілом. “Він прикрив його своїм тілом. Завдяки цьому поранений вижив”, – каже один з військових, ледве стримуючи емоції.
Після церемонії в Києві тіло героя буде транспортовано до Угорщини, де його поховають у родинному склепі. Українські військові супроводжуватимуть труну до кордону, віддаючи останню шану побратиму.
Пам’ять і шана
У своїх репортажах я часто намагаюся знайти якийсь промінь надії навіть у найтемніших історіях війни. Сьогодні ця надія – у тому, що попри всі розбіжності між народами, завжди знаходяться люди, готові стати на захист справедливості, навіть якщо це не їхня країна. Люди, для яких свобода і гідність – це цінності, варті найвищої жертви.
Україна пам’ятатиме Іштвана Балога та всіх іноземних добровольців, які віддали своє життя за нашу землю. А наше завдання як журналістів – розповідати їхні історії, щоб світ знав про цей подвиг.
