Укриття для населення в Україні 2024: вистачає лише на половину
За даними, які мені вдалося зібрати під час останнього об’їзду прифронтових територій, ситуація з укриттями в Україні залишається критичною. Лише половина українців мають доступ до належних бомбосховищ. Це особливо гостро відчувається в містах, які регулярно потрапляють під обстріли.
Минулого тижня я побував у Харкові, де місцеві жителі розповідали, як часто змушені ночувати у підвалах багатоповерхівок. “Наш будинок 1960-х років, підвал не модернізований, протікає під час дощів, але це все, що ми маємо“, – поділилася зі мною Олена, 67-річна пенсіонерка з Північної Салтівки.
Статистика та якість укриттів
За офіційною статистикою ДСНС, яку мені надали в пресслужбі відомства, в Україні наразі функціонує близько 21 тисячі укриттів різних типів. Проте цього вистачає для захисту лише 52% населення. Решта або користується найпростішими укриттями, як-от підвали, або взагалі залишаються без захисту.
“Проблема не лише в кількості, а й у якості“, – пояснив мені полковник Андрій Ковальчук з Державної служби з надзвичайних ситуацій під час нашої зустрічі в Краматорську. “Багато укриттів, особливо в житлових будинках радянської забудови, не відповідають сучасним вимогам безпеки”.
Моніторинг, проведений громадськими організаціями спільно з ДСНС, виявив, що лише 63% офіційно зареєстрованих укриттів повністю відповідають нормам. У решти виявлено проблеми з вентиляцією, водопостачанням або електрикою.
Ситуація в регіонах
Під час моїх відряджень на Донеччину я бачив, як місцева влада намагається вирішити цю проблему, переобладнуючи підвали шкіл і лікарень. У Краматорську, наприклад, міська лікарня №3 отримала сучасне бомбосховище, де можуть розміститися всі пацієнти та персонал. Але це скоріше виняток, ніж правило.
“На обладнання одного належного укриття в школі потрібно в середньому 1,2-1,5 мільйона гривень“, – розповів мені Сергій Доброволький, заступник голови Донецької ВЦА. “З такими темпами фінансування нам знадобиться ще мінімум три роки, щоб забезпечити всі навчальні заклади”.
Окрема проблема – метро. У Києві та Харкові станції метрополітену слугують надійними укриттями. Але в Дніпрі метро ще будується, а в більшості обласних центрів його немає взагалі.
Модернізація та фінансування
Оглядаючи укриття в одній зі шкіл Запоріжжя, я зауважив суттєву різницю між тими, що були облаштовані до повномасштабного вторгнення, і тими, що з’явилися після лютого 2022 року. Нові укриття обладнані автономними джерелами енергії, мають запаси води та їжі, санвузли. Старі ж часто являють собою просто підвальні приміщення з мінімальними умовами.
Згідно з інформацією, отриманою від Міністерства розвитку громад та територій, на модернізацію наявних і будівництво нових укриттів у 2024 році виділено 4,7 мільярда гривень. Це вдвічі більше, ніж у 2023, але все одно недостатньо для вирішення проблеми в масштабах країни.
Сільська місцевість
За словами експертів з цивільного захисту, з якими я спілкувався, особливо гостро стоїть питання в сільській місцевості. У багатьох селах єдиними укриттями залишаються підвали приватних будинків, які навіть не включені до офіційного реєстру.
“У нас в селі офіційно немає жодного укриття“, – розповів Микола, фермер з Херсонщини. “Коли починаються обстріли, ховаємося хто де може. Дехто викопав у дворі бліндажі за зразком військових”.
Державні програми та перспективи
Уряд розробив програму “Безпечна громада”, яка передбачає створення мережі модульних укриттів у всіх населених пунктах України до кінця 2025 року. Але її реалізація йде повільно через брак фінансування.
Експерти відзначають, що крім кількісного показника, важливо підвищувати якість укриттів. “Недостатньо просто мати підвал. Потрібно, щоб там були умови для тривалого перебування людей – вентиляція, вода, туалети“, – пояснив Віктор Литовченко, спеціаліст з цивільного захисту, з яким я зустрічався в Києві.
Прифронтові території
За моїми спостереженнями, в областях, де військові дії йдуть найактивніше, проблема стоїть гостріше. У Донецькій, Харківській, Запорізькій областях деякі укриття використовуються щодня, а подекуди люди взагалі живуть у них постійно.
Перебуваючи в Краматорську минулого місяця, я зустрів родину, яка вже понад рік мешкає в підвальному приміщенні школи. “Вдома страшно – вікна повибивало, дах пошкоджений. Тут хоча б безпечно“, – розповіла мені Світлана, мати двох дітей.
Державні програми з оновлення укриттів передбачають не лише збільшення кількості, а й підвищення якості наявних. Але темпи реалізації цих програм залишають бажати кращого.
Випробувавши на власному досвіді перебування в різних типах укриттів під час повітряних тривог, можу сказати, що різниця між добре обладнаним бомбосховищем і звичайним підвалом – колосальна. І це не лише питання комфорту, а й безпеки.
Отже, проблема укриттів в Україні залишається гострою. І хоча прогрес є, він недостатній. Половина населення досі не має належного захисту. І це питання, яке потребує негайного вирішення, адже йдеться про безпеку мільйонів людей.
