Стоячи на руїнах Ізюма восени 2022 року, я вперше побачив, що означає “відбудова” не в теорії, а на практиці. Тоді, після звільнення міста, тут починались перші відновлювальні роботи — розчищення завалів, тимчасові укриття, найнеобхідніший ремонт комунікацій. Місто було схоже на примару — понівечені будівлі, випалені квартали, люди з порожніми очима. Саме тоді я зрозумів, що шлях до відродження буде довшим, ніж здавалося.
За два роки повномасштабного вторгнення концепція “Відбудувати краще, ніж було” стала не просто гаслом, а реальною програмою дій у семи пілотних містах: Харкові, Чернігові, Ірпені, Бучі, Бородянці, Тростянці та Новгород-Сіверському. Нещодавно до цього переліку додали Ізюм та Балаклію. Цей масштабний проект, який стартував у травні 2022 року, дає нам перші результати і перші уроки.
Працюючи над репортажами з відбудови, я зустрічав як неймовірні історії успіху, так і гіркі приклади зволікання. Але найголовніше — у пілотних містах вималювалася чітка картина того, що потрібно робити, а чого уникати у відбудові країни.
Що вдалося відбудувати
У Харкові, який регулярно потерпає від обстрілів, відновлення йде попри все. За даними Міністерства розвитку громад та територій, тут відремонтовано понад 7000 будинків, хоча це лише третина від пошкоджених. Минулого місяця я відвідував Північну Салтівку — район, який зазнав найбільших руйнувань. Там досі стоять понівечені багатоповерхівки, але поряд із ними вже відремонтовані будинки, де люди намагаються повернутися до нормального життя.
“Спочатку ми не вірили, що зможемо повернутися. Наш під’їзд згорів повністю, — розповідає мені Олена, мешканка Салтівки. — Але будинок відремонтували швидше, ніж ми очікували. Зараз вікна нові, дах не протікає, комунікації працюють”.
У Чернігові відновлено близько 65% пошкоджених об’єктів. Місто, яке пережило жорстоку облогу на початку війни, сьогодні демонструє вражаючі темпи відбудови. Ключовий успіх — відновлення об’єктів критичної інфраструктури. Під час моїх поїздок до Чернігова я бачив, як змінювалося місто: від перебоїв з електрикою та водою до стабільного функціонування комунальних систем.
Бородянка Київської області, яка стала символом руйнувань перших тижнів війни, поступово повертається до життя. З 21 багатоповерхівки, що потребували знесення, вже демонтовано 19. На їх місці плануються нові житлові комплекси. З 27 пошкоджених багатоповерхівок відремонтовано 16.
В Ірпені відновлено 70% пошкоджених об’єктів соціальної інфраструктури, включаючи дитячі садки та школи. “Нам довелося практично заново створювати систему водопостачання і водовідведення”, — розповів мені минулого місяця один з інженерів, що працює над відбудовою міста.
Де гальмує відбудова
Головна проблема, яку я бачу, подорожуючи пілотними містами — невідповідність між амбітними планами та реальними можливостями їх втілення. Часто причиною є банальна нестача коштів.
У Тростянці Сумської області із запланованих 17 об’єктів соціальної інфраструктури повністю відновлено лише 9. Решта проектів або на етапі розробки документації, або взагалі призупинені. Відвідуючи місто в грудні, я бачив недобудовані споруди, вкриті снігом.
“Гроші виділили, проектну документацію розробили, а далі процес зупинився. Кажуть, треба чекати додаткового фінансування”, — пояснює мені Сергій, працівник місцевої адміністрації.
У Новгород-Сіверському, за даними місцевої влади, відбудовано менше половини пошкоджених об’єктів. Особливо складна ситуація з житловим фондом — люди продовжують жити в напівзруйнованих будинках, чекаючи на відбудову.
Ще один системний недолік — часто відновлювальні роботи зосереджуються на “видимих” об’єктах, тоді як підземна інфраструктура залишається без належної уваги. У Бучі, наприклад, відремонтовані фасади будинків контрастують із застарілими комунікаційними мережами.
Інноваційні рішення у відбудові
Не можу не відзначити і позитивні тенденції. У більшості пілотних міст впроваджуються сучасні технології, які раніше здавалися недосяжними. В Ірпені будинки відбудовують із використанням енергоефективних технологій. Нові школи в Харкові обладнані бомбосховищами, які інтегровані в архітектуру будівель так, що не створюють гнітючого враження.
У Чернігові реалізується проект “розумне місто” — встановлюються сучасні системи моніторингу комунікацій, що дозволяє швидко реагувати на аварії та оптимізувати споживання ресурсів.
“Ми не просто відбудовуємо, ми модернізуємо, — пояснює мені Андрій, один із архітекторів відбудови в Бучі. — Наприклад, тепер усі громадські будівлі проектуються з урахуванням доступності для людей з інвалідністю, чого часто не було до війни”.
Участь міжнародних партнерів
За моїми спостереженнями, саме міжнародна допомога часто стає вирішальним фактором успішної відбудови. У Харкові проекти, що фінансуються USAID та Світовим банком, просуваються набагато швидше порівняно з тими, що залежать від державного бюджету.
В Ірпені відновлення дитячої лікарні фінансувалося Європейським інвестиційним банком. Під час відкриття оновленого закладу я спілкувався з лікарями, які відзначали, що нове обладнання перевершує те, що було до війни.
Міжнародні партнери приносять не лише гроші, але й експертизу. В Бородянці архітектори з Нідерландів та Німеччини допомагали розробляти план відбудови центральної частини міста. Їхні рішення враховують як історичний контекст, так і сучасні потреби громади.
Виклики, що залишаються
Побувавши у всіх пілотних містах, я можу виділити кілька проблем, які потребують системного вирішення.
Перша — відсутність єдиного підходу до відбудови. Кожне місто має свою стратегію, і хоча це дозволяє враховувати місцеву специфіку, часто призводить до неефективного використання ресурсів.
Друга — бюрократичні перешкоди. “Нам доводиться проходити ті самі процедури погодження, що й у мирний час”, — скаржився мені представник будівельної компанії в Тростянці.
Третя — проблема власності на землю та нерухомість. Особливо гостро це питання стоїть у Харкові та Чернігові, де багато власників виїхали за кордон, а їхнє майно потребує негайного відновлення.
Що далі
Досвід пілотних міст уже зараз використовується для розробки національної стратегії відбудови. Як мені розповіли в Міністерстві розвитку громад та територій, планується створення єдиної системи управління відбудовою, яка дозволить оптимізувати процеси та уникнути дублювання функцій.
Особливий акцент робиться на розвитку місцевих будівельних потужностей. У Харківській області вже працюють п’ять нових заводів з виробництва будівельних матеріалів. Це не лише прискорює відбудову, але й створює робочі місця для місцевих жителів.
Відбудова пілотних міст — це не просто повернення до довоєнного стану. Це можливість створити більш комфортне, безпечне та сучасне середовище для життя. І хоча процес іде не так швидко, як хотілося б, прогрес очевидний.
Пригадую розмову з 80-річним Миколою Петровичем, чий будинок у Бучі був відновлений одним із перших: “Я пережив багато, але ніколи не думав, що доживу до війни. Однак тепер я вірю, що доживу і до повної відбудови нашої України”.
І ця віра, яку я зустрічаю в кожному з пілотних міст, можливо, є найціннішим ресурсом для відбудови всієї країни.
