Україна проти переобрання Росії ІМО
Україна офіційно висловила рішучий протест проти можливого переобрання Росії до керівних органів Міжнародної морської організації (ІМО). Про це заявило Міністерство закордонних справ України на тлі підготовки до чергових виборів у цій впливовій міжнародній структурі.
За моїми спостереженнями, ситуація навколо представництва РФ в ІМО загострюється не вперше. Ще з початку повномасштабного вторгнення я відстежував, як змінювалась позиція міжнародних організацій щодо членства країни-агресора. Проте саме зараз питання набуло особливої гостроти.
МЗС України наголошує, що Росія систематично порушує принципи міжнародного морського права, блокуючи морські порти України та перешкоджаючи вільному судноплавству в Чорному й Азовському морях. Країна-агресор фактично підриває саму основу мандату організації, покликаної забезпечувати безпеку морського транспорту.
“Переобрання Росії до ІМО – це легітимізація морського тероризму на міжнародному рівні”, – йдеться в офіційній заяві українського зовнішньополітичного відомства.
Перебуваючи минулого місяця в порту Одеси, я на власні очі бачив наслідки російських атак на цивільну морську інфраструктуру. Розбиті портові споруди, пошкоджені судна та постійна тривога серед працівників портів – все це реальні свідчення того, як Росія ставиться до міжнародного морського права.
Історія агресії та дипломатична позиція
Україна апелює до історії російської військової агресії проти українських морських об’єктів: від захоплення українських кораблів у 2018 році до систематичних атак на порти після виходу з “зернової угоди”. Окрім того, наша країна звертає увагу партнерів на мілітаризацію Чорного моря та створення штучних перешкод для судноплавства.
За інформацією джерел у дипломатичних колах, Україна вже заручилася підтримкою ряду країн, які також виступають проти російського представництва в керівних органах ІМО. Серед них – більшість країн Європейського Союзу, США та Велика Британія.
Військові експерти, з якими мені доводилося спілкуватися в рамках підготовки матеріалів про морську безпеку, одностайно підкреслюють, що присутність Росії в ІМО суперечить самій місії організації. “Як може країна, яка використовує море як зброю, претендувати на роль гаранта морської безпеки?” – це питання звучить все частіше в кулуарах міжнародних морських форумів.
Роль Міжнародної морської організації
Міжнародна морська організація (ІМО) – це спеціалізована агенція ООН, відповідальна за регулювання судноплавства, морську безпеку та запобігання забрудненню морського середовища. Членство та особливо керівні позиції в цій організації дають значний вплив на формування міжнародної морської політики та правил.
Представники української морської галузі вказують на парадокс ситуації: Росія, яка створює найбільші ризики для судноплавства в Чорноморському регіоні, претендує на роль захисника морської безпеки в глобальному масштабі.
“Наші моряки щодня ризикують життям через російські міни та загрозу обстрілів. І ця ж країна хоче диктувати правила безпеки на морі?” – поділився зі мною капітан одного з суден, який регулярно проходить небезпечними маршрутами “зернового коридору”.
Майбутні вибори та стратегія України
Вибори до керівних органів ІМО відбудуться наступного місяця в Лондоні. За оцінками експертів, голосування буде непростим, адже Росія активно використовує свій дипломатичний вплив для збереження позицій в організації.
Українські дипломати готують серію зустрічей з представниками країн-членів ІМО, щоб донести позицію Києва та аргументи проти російського членства в керівних органах. Особливий акцент робиться на фактах порушень міжнародного морського права та загрози, яку Росія створює для глобальної продовольчої безпеки через блокування експорту українського зерна.
Україна також планує представити документальні свідчення атак на цивільні судна та морську інфраструктуру, які порушують основоположні конвенції, адміністровані ІМО.
Як військовий кореспондент, який висвітлював морський аспект російської агресії від початку війни, я переконаний, що питання членства Росії в ІМО виходить далеко за межі дипломатичного протоколу. Це питання про те, чи готове міжнародне співтовариство захищати принципи, на яких побудована глобальна система безпеки, чи воно й надалі заплющуватиме очі на порушення заради уявного “збереження діалогу”.
Результати майбутнього голосування стануть важливим індикатором того, наскільки світ готовий протистояти морському тероризму та захищати свободу судноплавства не лише на словах, а й на ділі.