Міжнародна політика щодо України
Як військовий кореспондент, який вже понад десять років висвітлює події на сході України, я бачив різні повороти у міжнародній політиці щодо нашого конфлікту. Останні події навколо так званого “плану Трампа” щодо України викликають серйозне занепокоєння серед експертів та викликають запитання про майбутнє підтримки нашої держави.
Сьогодні прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо публічно підтримав ініціативу, яку приписують новообраному президенту США Дональду Трампу. За моїми джерелами, цей план передбачає заморожування конфлікту на нинішніх позиціях та встановлення тимчасової демілітаризованої зони.
Погляд з передової
Перебуваючи неодноразово на передовій, я можу впевнено сказати – такий план однозначно вигідний Росії. Коли минулого місяця я був з бійцями 92-ї бригади поблизу Куп’янська, командир з позивним “Хмара” сказав мені: “Будь-яке заморожування – це лише пауза для перегрупування ворога. Ми вже проходили це після Мінських домовленостей”.
Фіцо, відомий своєю проросійською позицією, заявив, що вітає “прагматичний підхід” і готовий сприяти його реалізації. Такі заяви лунають на тлі підготовки Трампом свого майбутнього адміністративного складу, де ключові позиції отримують особи, що раніше висловлювали сумніви щодо доцільності подальшої підтримки України.
Небезпека демілітаризованих зон
З власного досвіду роботи в районах, що перебували в “сірій зоні” після 2014-2015 років, можу стверджувати – демілітаризовані зони без чітких механізмів контролю стають пасткою для місцевих жителів і плацдармом для диверсійних груп. Поблизу Широкиного у 2016-му я бачив, як “режим тиші” перетворювався на щоденні обстріли, які офіційно “не фіксувалися”.
За інформацією від моїх джерел у дипломатичних колах, план також може передбачати часткове зняття санкцій з Росії в обмін на припинення активних бойових дій. Такий підхід суперечить базовим інтересам України, оскільки не гарантує відновлення територіальної цілісності і створює небезпечний прецедент легітимізації агресії.
Позиція нової адміністрації США
Аналізуючи висловлювання радників Трампа, можна припустити, що новий американський уряд схилятиметься до припинення конфлікту навіть ціною значних поступок з українського боку. Це підтверджується призначенням на ключові посади людей, які раніше критикували обсяги американської допомоги Україні та закликали до прямих переговорів з Москвою.
Під час моєї останньої поїздки на Донеччину минулого тижня я спілкувався з місцевими мешканцями Краматорська та військовими 110-ї механізованої бригади. Їхнє ставлення до потенційного “замороження” було одностайно негативним: “Це лише відтермінує наступний етап війни, який почнеться на російських умовах”.
Європейська реакція
Європейські лідери поки утримуються від публічної оцінки “плану Трампа”, обмежуючись заявами про необхідність консультацій. Проте у неофіційних розмовах дипломати висловлюють стурбованість можливим одностороннім кроком США, який може підірвати єдність західного фронту підтримки України.
Українське командування, за моїми джерелами в Генштабі, розглядає різні сценарії розвитку ситуації, включно з необхідністю розраховувати переважно на власні сили в разі скорочення міжнародної підтримки. Командир артилерійського підрозділу, з яким я спілкувався на Харківському напрямку, сказав: “Ми вже навчилися воювати з тим, що є. Але без ППО і далекобійної артилерії втримати фронт буде надскладно”.
Стратегічна оцінка
Експерти з військової стратегії одностайні – будь-яке “заморожування” конфлікту без гарантій безпеки та контролю над окупованими територіями грає на користь агресора. Бувши свідком двох попередніх спроб “заморозити” конфлікт на Донбасі, можу засвідчити – кожна така пауза використовувалася Росією для нарощування військового потенціалу та інфраструктури на окупованих територіях.
Реальність сьогоднішнього фронту така, що позиційна війна виснажує обидві сторони, але саме Україна платить найвищу ціну – життями військових та цивільних. Припинення постачання зброї в такому контексті означатиме не мир, а фактичну капітуляцію з відтермінованими, але невідворотними наслідками.
Шлях вперед
Для України критично важливо зараз мобілізувати дипломатичні ресурси та донести до нової американської адміністрації, що миротворчі ініціативи мають базуватися на принципах справедливості та міжнародного права, а не на прагненні “зняти проблему з порядку денного” будь-якою ціною.
Як людина, що бачила війну зблизька, переконаний – справжній мир можливий лише через відновлення справедливості, а не через поступки агресору, які лише заохочують подальше насильство.
