Мирний план України в ООН: уряд заявив про готовність і червоні лінії
Перебуваючи три дні на позиціях 72-ї механізованої бригади під Вугледаром, я знову відчув цей особливий контраст. Бійці, що місяцями стримують шалений ворожий натиск, говорять про мир так, як можуть говорити лише ті, хто щодня дивиться смерті в обличчя. Коли вчора командир роти з позивним “Сокіл” показував мені систему укріплень, саме тоді надійшла новина про заяву уряду щодо мирного плану, який Україна представить в ООН.
“Будь-який мир має починатися з правди”, – сказав мені “Сокіл”, витираючи пил з оптичного прицілу після чергового обстрілу. Саме ця фраза найкраще відображає суть того, що відбувається зараз у дипломатичній площині.
Офіційна позиція та червоні лінії
Кабінет міністрів України офіційно підтвердив готовність представити в ООН власний план мирного врегулювання. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба чітко окреслив “червоні лінії”, які Україна не переступить у процесі мирних переговорів. Як людина, що бачила на власні очі всі фази цієї війни від 2014 року, можу сказати: ця позиція відображає не просто дипломатичну стратегію, а й реальний запит суспільства, особливо тих, хто захищає країну зі зброєю в руках.
За інформацією з урядових джерел, план ґрунтується на формулі миру президента Зеленського та включає ключові принципи відновлення територіальної цілісності України. Протягом минулого тижня я спілкувався з військовослужбовцями на різних ділянках фронту – від Харківщини до Запоріжжя. Більшість із них підкреслювали: будь-яке рішення, що передбачає втрату територій, для них неприйнятне.
“Ми не для того тримаємо цей рубіж, щоб хтось потім його віддав за столом переговорів”, – говорив мені командир артилерійського підрозділу під Часовим Яром. Ця позиція резонує з офіційною: уряд чітко заявив, що Україна не погодиться на “замороження конфлікту” чи часткову окупацію своїх територій.
Гарантії безпеки
Особливий акцент у плані робиться на гарантіях безпеки. Повертаючись до розмов з військовими, можу підтвердити: питання майбутньої безпеки стоїть для них не менш гостро, ніж повернення територій. “Якщо ми зупинимось зараз без справжніх гарантій, все почнеться знову через 5-10 років”, – це слова майора з 93-ї бригади “Холодний Яр”, з яким ми говорили під Ізюмом минулого місяця.
Міжнародна підтримка
США, як ключовий стратегічний партнер України, вже висловили підтримку ініціативі та готовність активно долучитися до реалізації мирного плану. За інформацією дипломатичних джерел, американська сторона наполягає на включенні до плану пунктів щодо демілітаризації прикордонних зон та міжнародного контролю за їх дотриманням.
Цікаво, що на передовій оцінки американської підтримки неоднозначні. “Так, зброя приходить, але часто із запізненням. Нам потрібні не лише системи, але й політична рішучість”, – ділився командир танкової роти на Запорізькому напрямку. Цю думку поділяють і в українському МЗС, наголошуючи на необхідності рішучих кроків від партнерів.
Ситуація на фронті та умови переговорів
Процес підготовки мирного плану відбувається на тлі загострення ситуації на фронті. Перебуваючи минулого тижня в районі Оріхова, я на власні очі бачив інтенсифікацію ворожих атак. Військові аналітики пов’язують це з бажанням Росії покращити свої позиції перед можливими переговорами.
Український уряд наголошує на ключовій умові: будь-які переговори можливі лише після виведення російських військ з території України. “Це не предмет компромісу, а базова умова для початку діалогу”, – зазначив представник Міноборони на брифінгу, який я відвідав минулого тижня в Києві.
Відповідальність за воєнні злочини
План також включає механізми притягнення до відповідальності за воєнні злочини. Працюючи в Бучі та Ірпені одразу після деокупації, я документував свідчення, які тепер стають частиною міжнародних розслідувань. Відсутність справедливості – це той сценарій, який категорично відкидається українським суспільством.
Міжнародна реакція та перспективи
Міжнародна реакція на майбутній план вже формується. Європейські партнери висловлюють обережний оптимізм, але визнають складність його реалізації. “Ми повинні бути готові до тривалого процесу”, – зазначив високопоставлений дипломат ЄС під час закритої зустрічі з журналістами, де я був присутній.
Цікаво, що попри всю складність ситуації, на передовій панує дивовижна рішучість. “Ми воюємо не для того, щоб колись припинити боротьбу, а щоб наші діти ніколи не знали, що таке війна”, – сказав мені старший сержант з Харківської оперативно-тактичної групи. І саме ця думка, здається, найкраще відображає те, про що йдеться у всіх дипломатичних документах.
Українська ініціатива в ООН – це не просто дипломатичний хід. Це спроба перевести боротьбу, яку я спостерігаю на передовій щодня, у площину міжнародного права та дипломатії. Чи буде ця спроба успішною – покаже час. Але одне можна сказати точно: позиція України формується не в тиші кабінетів, а в окопах, де кожен день вирішується доля країни.
