На світанку, коли туман ще стелиться полями Донеччини
На світанку, коли туман ще стелиться полями Донеччини, бачу, як змінюються обличчя бійців 47-ї бригади. Вже третій тиждень червня вони тримають оборону на околицях Селидового. “Тут кожен метр політий потом, а подекуди й кров’ю“, – каже командир з позивним “Граніт”, витираючи втомлені очі.
Покровський напрямок став епіцентром найжорстокіших боїв цього літа. Російські війська зосередили тут значні сили, намагаючись прорвати оборону і просунутись у глибину наших позицій. За даними розвідки, противник стягнув до цього сектору близько 25 тисяч військових, понад 300 одиниць бронетехніки та десятки реактивних систем залпового вогню.
Проводжу біля укріплень третій день, спостерігаючи, як працює артилерія. Наші “боги війни” працюють цілодобово – калібри 152 та 155 мм не дають противнику закріпитися на захоплених позиціях. “Іноді за добу випускаємо стільки снарядів, скільки раніше витрачали за тиждень“, – ділиться артилерист “Захар”, який служить з 2014 року.
Хвилі російських атак
Минулого тижня російська армія намагалася прорватися до Українська, атакуючи широким фронтом із залученням штурмових груп по 10-15 осіб під прикриттям бронетехніки. Наші бійці відбили 8 атак протягом доби. “Вони йдуть хвилями, – розповідає оператор протитанкового комплексу “Стугна” з позивним “Крук”. – Знищуємо першу хвилю, а за нею вже друга суне. І так годинами”.
Особливістю цих червневих боїв стало масоване застосування росіянами авіації та безпілотників-камікадзе. Над позиціями постійно кружляють ворожі дрони-розвідники, коригуючи вогонь артилерії та наводячи FPV-дрони на наші укріплення. За словами командування, ворог випускає до 150 керованих авіабомб щодня по всьому Покровському напрямку.
“Небо стало полем бою не менш важливим, ніж земля“, – підкреслює офіцер ППО “Сокіл”. Його розрахунок збив минулого тижня два російські Су-34, які заходили на бомбометання по Селидовому. Військові кажуть, що отримані нещодавно західні системи ППО суттєво змінили ситуацію, змушуючи російську авіацію триматися на відстані.
Найскладніші ділянки фронту
Найскладніша ділянка – між Новогродівкою та Гродівкою, де ворог намагається створити оперативний простір для подальшого просування. “Тут вони кинули найбільше сил. Використовують тактику випаленої землі – спочатку артилерія й авіація перемелюють все, потім заходять штурмові групи“, – пояснює командир танкового підрозділу “Буран”.
Його танкісти вже знищили 7 одиниць ворожої бронетехніки за останні два тижні. “Працюємо здебільшого з укриттів, короткими вилазками. Вискочив, вистрілив, сховався. Інакше не можна – дрони-камікадзе полюють за кожним танком”.
Стійкість захисників
Вражає стійкість українських військових. Зустрічаю бійців, які щойно повернулися з ротації на передовій. Втомлені, але зі сталевим поглядом. “Ми розуміємо, що від нас залежить доля не лише Покровська, а й всього Донбасу“, – каже снайпер “Хмара”. У його очах – суміш втоми і рішучості. “Сімнадцять днів без нормального сну. Але ворога стримуємо”.
Медики польового шпиталю працюють без перерв. “Найбільше поранень від осколків та дронів-камікадзе”, – розповідає лікар-хірург Олександр. За його словами, швидкість евакуації поранених значно покращилась завдяки мобільним групам, які буквально під обстрілами вивозять поранених.
Логістичні виклики
Ситуація з постачанням на цій ділянці фронту залишається складною через постійні обстріли логістичних маршрутів. “Доставляємо боєприпаси та провізію переважно вночі, невеликими групами“, – ділиться водій-волонтер “Рись”, який щодня ризикує життям, доставляючи все необхідне на передові позиції.
Саме на Покровському напрямку особливо гостро відчувається нестача артилерійських снарядів. “Рахуємо кожен постріл, – зізнається командир артилерійської батареї. – Противник може собі дозволити стріляти в десятки разів більше”.
Цивільне населення
Місцеві жителі, які відмовилися евакуюватися, живуть у постійному стресі. Зустрічаю літню жінку Марію Степанівну біля напівзруйнованого будинку в Українську. “Куди мені їхати на старості? Тут все життя прожила. Якщо помирати, то на своїй землі“, – каже вона, витираючи сльози.
Героїзм військових
Не можна не відзначити героїзм авіаторів. Наші пілоти на Су-25 та Мі-24 здійснюють небезпечні вильоти на бриючому польоті, щоб уникнути ураження ППО противника. “Летимо майже над землею, на висоті 5-10 метрів. Це єдиний шанс вижити і виконати бойове завдання“, – розповідає пілот з позивним “Малюк”.
Запеклі бої на Покровському напрямку тривають. За словами військових аналітиків, утримання цього сектору фронту має стратегічне значення – він прикриває підступи до ключових міст Донецької області. Втрата позицій тут загрожує оточенням значного угруповання наших військ.
Висновки з передової
Мої останні дні на передовій підтверджують: попри чисельну перевагу противника, українські бійці не здають позиції без критичної необхідності. “Ми вчимося воювати по-новому кожного дня, – каже командир роти з 47-ї бригади. – Якщо на початку повномасштабного вторгнення росіяни мали перевагу в досвіді, то зараз ми їх переграємо тактично”.
Повертаючись з Покровського напрямку, везу з собою не лише репортаж, але й десятки історій неймовірної хоробрості звичайних українців, які захищають свою землю. Бачу, як трансформується ця війна, стаючи все технологічнішою, але людський фактор – мужність, витримка та незламність наших захисників – залишається вирішальним.
