Третій рік повномасштабного вторгнення став періодом технологічної революції на полі бою. Протягом останніх місяців моя робота військовим кореспондентом на передовій дозволила на власні очі побачити, як змінилася тактика ведення бойових дій. Особливо вражає трансформація у використанні безпілотних систем – як повітряних, так і наземних.
Перебуваючи минулого тижня на східному напрямку, я спостерігав за роботою оператора наземного дрона – невеликої платформи на гусеничному ходу, оснащеної термальною камерою. Боєць, що представився позивним “Інженер”, демонстрував, як ця машина вагою близько 70 кг доставляє боєприпаси на позиції, вивозить поранених і веде розвідку.
“Раніше для таких завдань доводилося ризикувати життями. Тепер ми використовуємо роботів”, – пояснював він, керуючи дроном з безпечного укриття на відстані понад кілометр.
Це не поодинокий випадок. За останні місяці наземні дрони стали невід’ємною частиною тактичного арсеналу ЗСУ. Командир одного з підрозділів 93-ї бригади розповів мені, що використання таких платформ дозволило на 40% знизити втрати особового складу при виконанні завдань у сірій зоні.
Наземні дрони: від евакуації до штурму
За моїми спостереженнями, українські військові використовують кілька типів наземних дронів. Найпоширеніші – це транспортні платформи вітчизняного виробництва, здатні перевозити до 200 кг вантажу. Вони незамінні для доставки боєприпасів, води та продовольства на ізольовані позиції, особливо під щільним вогнем противника.
“Минулої зими, коли бої за Бахмут досягли апогею, ми могли забезпечувати передові позиції лише вночі і з величезним ризиком. Зараз наземний дрон робить це вдень, під обстрілом, і повертається неушкодженим”, – розповідав мені боєць 3-ї штурмової бригади.
Другий клас – це евакуаційні платформи. Часто модифіковані волонтерськими командами, вони обладнані спеціальними кріпленнями для транспортування поранених. У районі Часового Яру я бачив таку систему в дії – дрон вивіз пораненого з позиції, яка перебувала під снайперським вогнем, за лічені хвилини.
Найбільш вражаючий розвиток – це штурмові наземні дрони. Оснащені вибухівкою, вони перетворюються на керовані міни, здатні знищувати укріплені вогневі точки, бліндажі та навіть бронетехніку противника. На північному фланзі донецького напрямку командир інженерного підрозділу показував мені фотографії російського танка, знищеного саме таким дроном, який підірвався під його днищем.
FPV-революція: очі та зброя передової
Якщо наземні дрони змінили логістику та евакуацію, то FPV-дрони (First Person View – “від першої особи”) революціонізували безпосередньо бойові дії. За останній рік ці невеликі, маневрені та відносно недорогі апарати стали головним кошмаром ворожої техніки та піхоти.
“Ми називаємо їх “літаючими гранатами”, – розповідав мені оператор FPV на Запорізькому напрямку. – “Один такий дрон коштує близько 400 доларів, але може знищити бронетехніку вартістю мільйони”.
Спостерігаючи за роботою операторів FPV, я був вражений їхньою спритністю та точністю. На моніторі бачив, як дрон на швидкості близько 100 км/год пролітає між гілками дерев, знаходить ціль і вражає її з хірургічною точністю.
Тактика використання FPV постійно вдосконалюється. Якщо на початку їх застосовували переважно проти техніки, то зараз ефективно використовують для знищення живої сили в окопах, бліндажах, за укриттями. Координація між різними типами дронів – розвідувальними, що виявляють ціль, та ударними FPV, що її знищують, – стала стандартною процедурою.
“Ми вже не уявляємо собі бою без дронів”, – зізнався командир штурмової групи поблизу Курахового. – “Це наші очі, наша розвідка і наша далекобійна зброя в одному флаконі”.
Економіка війни дронів
Окремо варто відзначити економічний аспект дронової війни. За даними Міністерства оборони України, середня вартість FPV-дрона з усім необхідним обладнанням становить 400-700 доларів. Для порівняння – один реактивний снаряд для РСЗВ коштує в десятки разів більше.
“Ми знищили російський танк Т-72 двома дронами загальною вартістю менше тисячі доларів”, – розповідав мені командир дронового підрозділу на Куп’янському напрямку. – “Економіка цієї війни змінилася радикально”.
Цікаво, що виробництво дронів стало потужною галуззю військової економіки України. Від великих підприємств до невеликих “гаражних” майстерень – сотні команд займаються розробкою, вдосконаленням і серійним виробництвом безпілотників.
На виробництві FPV-дронів у Дніпрі мені показували весь процес – від паяння електроніки до фінального тестування. “Ми випускаємо близько 300 бойових дронів на місяць”, – розповідав керівник підприємства. – “І постійно вдосконалюємо їх за зворотним зв’язком з фронту”.
Тактичні інновації: комбіновані атаки
Перебуваючи на позиціях під Авдіївкою в грудні минулого року, я спостерігав за розвитком нової тактики – комбінованими атаками з використанням різних типів дронів. Спочатку розвідувальні безпілотники визначали цілі та координати. Потім великі ударні дрони завдавали основного удару. А FPV-дрони використовувалися для “зачистки” – знищення окремих цілей, що вижили після основного удару.
Така тактика дозволяє досягати максимальної ефективності з мінімальним ризиком для особового складу. “Наше завдання – берегти людей і максимально використовувати техніку”, – пояснював мені офіцер штабу однієї з бригад.
Також інноваційною стала тактика “рою” – одночасного застосування кількох FPV-дронів проти однієї цілі. “Це як зграя вовків проти одного ведмедя”, – образно пояснив оператор з позивним “Ворон”. – “Один або два дрони противник може збити, але коли їх летить шість-вісім, щось обов’язково прорветься”.
Протидія та адаптація
Звичайно, противник також адаптується. Російські війська активно використовують засоби радіоелектронної боротьби, намагаючись заглушити канали керування дронами. За словами операторів, з якими я спілкувався, ефективність РЕБ постійно зростає.
“Ми змагаємося в технологіях”, – розповідав інженер дронового підрозділу. – “Вони ставлять потужніші глушилки, ми шукаємо нові частоти і розробляємо стійкіші системи керування”.
Цікаво спостерігати і за фізичними методами протидії. Російські війська встановлюють над окопами спеціальні сітки, будують козирки над позиціями, використовують металеві “парасольки” для захисту техніки. “Але на кожен щит знаходиться новий меч”, – посміхався оператор FPV з Харківської бригади. – “Ми вже навчилися обходити більшість цих захистів”.
Людський фактор
При всій технологічності дронової війни, ключовим фактором залишаються люди. Підготовка оператора FPV займає кілька тижнів інтенсивних тренувань, і далеко не кожен може опанувати цю професію.
“Потрібна особлива реакція, просторове мислення і здатність приймати миттєві рішення”, – пояснював інструктор школи операторів під Києвом. – “Ми відбираємо людей з досвідом керування радіокерованими моделями, геймерів, пілотів малої авіації”.
За моїми спостереженнями, найкращі оператори дронів – це молоді люди 20-30 років, які виросли в епоху комп’ютерних ігор і цифрових технологій. Вони інтуїтивно розуміють техніку і швидко адаптуються до нових систем керування.
Майбутнє дронової війни
Аналізуючи тенденції розвитку дронових технологій в умовах війни в Україні, можна прогнозувати кілька напрямків.
По-перше, збільшення автономності дронів. “Ми працюємо над системами, які дозволять дрону самостійно повертатися на базу при втраті зв’язку”, – розповідав мені розробник з одного з київських підприємств.
По-друге, мініатюризація. Менші дрони складніше виявити і збити. “Уявіть FPV розміром з долоню, здатний нести достатнє вибухове навантаження”, – ділився баченням інженер з Дніпра.
По-третє, спеціалізація. Вже зараз розробляються дрони для конкретних завдань – антирадарні, протитанкові, протипіхотні.
Війна в Україні стала полігоном для випробування і вдосконалення дронових технологій. Досвід, накопичений тут, безумовно, вплине на розвиток військових доктрин у всьому світі.
З позиції військового журналіста, який спостерігає за цим процесом з 2014 року, можу впевнено сказати: ми є свідками революції у військовій справі, порівнянної за значенням із появою танків або авіації. І Україна перебуває в авангарді цієї революції.
