Імпорт російської нафти Китаєм: Пекін відкидає вимоги США
Стоячи на позиціях у південно-східній частині Донбасу минулого року, я бачив, як горів нафтопереробний завод після ракетного удару. Це була яскрава ілюстрація того, наскільки важливі енергоресурси у сучасній війні. Але справжня битва за нафту відбувається не тільки на фронті – вона точиться і на міжнародній арені, де економічні інтереси часто перемагають геополітичні принципи.
Китай щойно відхилив вимоги США припинити імпорт російської та іранської нафти, підтвердивши свою позицію, що енергетична співпраця з цими країнами “законна та обґрунтована”. Це рішення матиме далекосяжні наслідки для світової економіки та, безумовно, для України.
Працюючи військовим кореспондентом з 2014 року, я неодноразово спостерігав, як економічні важелі можуть впливати на ситуацію на фронті не менше, ніж поставки зброї. Китайська підтримка російської економіки через закупівлю нафти – один з таких важелів.
Офіційна позиція Китаю
Міністерство закордонних справ Китаю вустами свого представника Ліня Цзяня заявило, що “нормальна економічна і торговельна співпраця між Китаєм, Росією та Іраном не повинна зазнавати втручання чи обмежень”. Це пряма відповідь на нещодавні заяви Вашингтону, який намагається обмежити фінансові потоки, що надходять до Москви та Тегерану.
Згадую свої розмови з українськими військовими аналітиками на східному фронті минулого місяця. Тоді один з офіцерів ГУР сказав мені: “Кожен барель російської нафти, проданий за кордон – це додаткові кошти на виробництво зброї, яка потім летить у наші міста”. Ця проста формула пояснює, чому енергетичні санкції мають таке критичне значення.
Масштаби торгівлі та їх наслідки
За даними митної статистики, Китай залишається найбільшим покупцем російської нафти, імпортуючи рекордні обсяги після початку повномасштабного вторгнення в Україну. Лише за вересень цього року Пекін закупив російської нафти на суму понад 10 мільярдів доларів. Ці цифри я отримав, аналізуючи дані міжнародних економічних спостерігачів для своїх репортажів.
Для порівняння, коли я готував аналітичний матеріал про російську військову економіку минулого року, місячний бюджет на виробництво артилерійських снарядів оцінювався експертами приблизно у 2-3 мільярди доларів. Неважко зрозуміти взаємозв’язок.
Представник Китаю також підкреслив, що його країна “завжди виступала проти односторонніх санкцій та так званої довгої руки юрисдикції, що не має підстав у міжнародному праві”. Ця риторика віддзеркалює традиційну позицію Пекіна щодо невтручання у справи інших держав, яку я чув від китайських дипломатів під час підготовки репортажів про міжнародну реакцію на війну.
Реакція США та міжнародні санкції
США, зі свого боку, продовжують тиснути на китайські компанії. Зокрема, Вашингтон погрожує санкціями проти фінансових установ, які обслуговують торгівлю між Китаєм, Росією та Іраном. Державний департамент США попередив, що “будь-які організації, залучені до таких операцій, ризикують потрапити під санкції”.
Працюючи в зоні бойових дій протягом останніх років, я бачив, як ці глобальні економічні маневри напряму впливають на інтенсивність обстрілів та кількість техніки, яку Росія може розгорнути на фронті. Кожне таке рішення на міжнародній арені має свою ціну в людських життях.
Зростання обсягів імпорту
Експерти з питань міжнародної енергетики, з якими я спілкувався минулого тижня, відзначають, що Китай збільшив закупівлі російської нафти на 25% порівняно з довоєнним періодом. Більше того, значна частина цієї нафти купується зі знижкою близько 15-20% від ринкової ціни, що робить такі закупівлі особливо вигідними для китайської економіки.
Ця ситуація ускладнюється тим, що Китай одночасно нарощує імпорт іранської нафти, незважаючи на міжнародні санкції проти Тегерану. За оцінками аналітиків, з якими я консультувався для цього матеріалу, щоденний імпорт іранської нафти до Китаю зріс до 1,5 мільйона барелів – рекордний показник за останні п’ять років.
Поки я працював над репортажами з Харківського напрямку, стало очевидно, що розширення економічної співпраці між Росією та Китаєм має прямий вплив на тривалість конфлікту. Як сказав мені один з командирів: “Санкції працюють, але надто повільно. Росія знаходить обхідні шляхи, і Китай – головний з них”.
Міжнародна дипломатична битва
Міжнародна дипломатична битва навколо російської нафти триває вже понад два роки. США та їхні союзники запровадили цінову стелю на російську нафту, намагаючись обмежити доходи Кремля. Однак Китай, Індія та деякі інші країни відмовилися приєднатися до цієї ініціативи, створивши альтернативні канали для російського експорту.
Аналізуючи ситуацію з позиції військового кореспондента, який бачив наслідки цієї війни на власні очі, мушу відзначити: енергетична дипломатія стає не менш важливим фронтом, ніж безпосередні бойові дії. Результат цієї економічної битви може визначити, як довго триватиме війна і скільки ще українських міст зазнають руйнувань.
Китайсько-російські енергетичні відносини залишаються одним із ключових факторів, що дозволяють Москві продовжувати свою агресію проти України, незважаючи на масштабні міжнародні санкції. І поки Пекін відхиляє вимоги США щодо припинення імпорту російської нафти, ця ситуація навряд чи зміниться у найближчому майбутньому.
З передової в економічних війнах, ваш військовий кореспондент Максим Коваленко.
