Працюючи військовим кореспондентом понад вісім років, я звик аналізувати не лише тактичні маневри на полі бою, а й історичні передумови сучасних конфліктів. Саме глибинне коріння імперської ідеології має прямий зв’язок із сьогоднішнім протистоянням.
Мало хто знає, що основи російської національної ідеології заклали саме вихідці з України. Цей парадокс історії особливо гостро відчувається сьогодні, коли українці зі зброєю в руках захищають свою ідентичність від імперських амбіцій Росії.
Українські інтелектуали на службі імперії
Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Дмитро Туптало, Симеон Полоцький — ці імена знайомі хіба що історикам та культурологам. Але саме ці постаті, вихідці з України, сформували інтелектуальний каркас Російської імперії на початку XVIII століття.
Під час моєї роботи на сході України у 2015 році мені довелося зустріти літнього професора історії з Харкова, який переховувався у підвалі напівзруйнованої школи. Він розповідав, як українські інтелектуали, шукаючи можливості для реалізації, їхали до Петербурга й Москви, де ставали архітекторами імперської ідеології.
“Ірония долі в тому, що освічені українці, які тікали від польського гніту на схід, створили ідеологічний фундамент для майбутнього поневолення власного народу”, — говорив професор, перекрикуючи звуки артилерії.
Феномен Гоголя та Білозерського
Найяскравішим прикладом цього феномену є, звісно, Микола Гоголь. Народжений на Полтавщині, він став одним із найвідоміших російських письменників. Його “Тарас Бульба” перетворився на маніфест російського імперського патріотизму.
Василь Білозерський, один із засновників Кирило-Мефодіївського товариства, також зіграв неоднозначну роль. Розпочавши як український патріот, він згодом схилився до ідеї панславізму під егідою Російської імперії.
Пригадую інтерв’ю з військовим істориком у Краматорську в 2016 році. Він показував мені стару карту Російської імперії, де Україна була позначена як “Малоросія”.
“Ось що створили наші інтелектуали своїми руками — концепцію ‘триєдиного російського народу’, де українцям відводилася роль молодшого брата, якому забороняли говорити власною мовою”, — пояснював історик.
Пантелеймон Куліш: від українофільства до імперської лояльності
Особливо трагічною є трансформація Пантелеймона Куліша — видатного українського письменника, який спочатку активно розвивав українську культуру, а згодом розчарувався в національному русі.
У своїх пізніх творах Куліш почав звеличувати російську імперську владу та критикувати козацтво. Ця еволюція поглядів демонструє, як талановиті українці потрапляли під вплив імперської ідеології.
На передовій під Авдіївкою в 2018 році один командир батальйону, колишній філолог, показав мені томик Куліша, який возив із собою.
“Читаю, щоб не повторювати помилок минулого. Нам треба знати, як втрачали свою ідентичність наші предки”, — пояснив він між сеансами радіозв’язку.
Імперська академія на українському фундаменті
Києво-Могилянська академія фактично стала інтелектуальним донором для Російської імперії. Випускники цього закладу формували освітню систему Росії, писали підручники, створювали культурні інституції.
За іронією долі, українські інтелектуали XVIII-XIX століть, які працювали на розвиток імперії, часто втрачали зв’язок із власним корінням. Їхня творчість і діяльність сприяли поширенню ідеї “великої Росії”, в якій не було місця для самостійної України.
Під час висвітлення боїв за Маріуполь я зустрів бійця, який до війни був викладачем історії. Ми розмовляли під обстрілами про історичні паралелі.
“Сьогодні ми розплачуємося за те, що наші найкращі уми століттями працювали на чужу державу. Вони створили міф про ‘русский мир’, який тепер прийшов нас вбивати”, — сказав він, заряджаючи магазин.
Від Духовного регламенту до сучасної пропаганди
Феофан Прокопович, киянин за походженням, написав “Духовний регламент” — документ, який заклав основи підпорядкування церкви державі в Російській імперії. Цей принцип державного контролю над релігією використовується в Росії донині.
Сьогодні, коли Російська православна церква благословляє війну проти України, ми бачимо далекосяжні наслідки цієї системи, створеної українцем на початку XVIII століття.
Під час роботи в Харкові в 2022 році, після потужних обстрілів, мені довелося говорити з священиком, церква якого була зруйнована російськими ракетами.
“Прокопович створив монстра — церкву, що служить не Богу, а державі. І сьогодні цей монстр прийшов знищувати наші храми і вбивати наш народ”, — сказав священик, стоячи серед руїн.
Українське походження “русского мира”
Концепція “русского мира” має глибоке коріння в працях українських інтелектуалів на службі імперії. Вони створили теоретичну базу для асиміляції українців, білорусів та інших народів під єдиною “русской” ідентичністю.
Відстежуючи еволюцію цієї ідеології від Прокоповича до сучасних російських пропагандистів, можна побачити, як ідеї, сформульовані українськими мислителями, були викривлені та перетворені на інструмент імперської політики.
На блокпосту біля Бахмута в 2023 році я розмовляв з офіцером ЗСУ, який до війни викладав філософію.
“Найгірше, що можуть зробити інтелектуали, — це віддати свій розум на службу імперії. Наші предки навчили росіян, як бути імперією. Тепер ми вчимо їх, як імперії програють війни“, — сказав він, дивлячись на горизонт, де гриміли вибухи.
Уроки історії для сучасності
Історія українських творців російської національної ідеології — це урок для сучасних інтелектуалів. Талант і знання мають служити розвитку власного народу, а не зміцненню імперій.
Сьогодні, коли Україна веде екзистенційну боротьбу, ми повинні пам’ятати про цей історичний парадокс. Повертаючи свою ідентичність, ми фактично виправляємо помилки наших талановитих, але дезорієнтованих предків.
Після восьми років висвітлення війни я переконаний: розуміння цих складних історичних процесів допомагає усвідомити глибину нинішнього протистояння. Це не просто територіальний конфлікт — це боротьба за право України існувати як окрема нація, а не бути “малоросійським” додатком до чужої імперської ідентичності.
Наші воїни на фронті сьогодні виправляють історичну помилку, коли найкращі українські уми працювали на зміцнення імперії, яка заперечувала саме існування українського народу.
