Централізація антикорупційних органів України: Зеленський посилює контроль
На фронті боротьби з корупцією Україна переживає суттєві структурні зміни. Президент Володимир Зеленський просуває ініціативи щодо централізації антикорупційних органів, що викликає неоднозначну реакцію як всередині країни, так і серед міжнародних партнерів.
За роки висвітлення військового конфлікту на Сході я неодноразово стикався з тим, як корупційні схеми підривають обороноздатність нашої держави. Бачив на власні очі, як через непрозорі закупівлі військові на передовій отримували неякісне спорядження. Тому реформування антикорупційної інфраструктури – питання не просто економічне, а й безпосередньо пов’язане з національною безпекою.
Ініціативи президента та їх наслідки
Нинішні ініціативи президента передбачають суттєве посилення контролю над Національним антикорупційним бюро України (НАБУ), Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) та Вищим антикорупційним судом (ВАКС). Ці органи, створені після Революції Гідності, були задумані як незалежні інституції з широкою автономією від виконавчої влади.
Однак останні законодавчі пропозиції свідчать про намір зосередити контроль над цими структурами в руках президентської вертикалі. Зокрема, йдеться про зміни в процедурі призначення та звільнення керівників цих органів, що потенційно обмежить їхню незалежність.
“Боротьба з корупцією – це також фронт, де не може бути компромісів”, – так прокоментував ці ініціативи високопоставлений чиновник Офісу Президента під час брифінгу, який я відвідав минулого тижня. Але виникає питання: чи справді централізація підвищить ефективність антикорупційної боротьби, чи, навпаки, послабить інституційну спроможність цих органів?
Міжнародна реакція
Занепокоєння висловлюють і міжнародні партнери України. Представники Європейського Союзу неодноразово наголошували, що незалежність антикорупційних органів – одна з ключових вимог для подальшої євроінтеграції. Минулого місяця я мав нагоду взяти інтерв’ю у високопоставленого дипломата ЄС, який наголосив: “Незалежні антикорупційні інституції – це не просто пункт у списку вимог. Це фундаментальний принцип, без якого неможливе членство в Європейському Союзі”.
З власного досвіду роботи в гарячих точках можу сказати: прозорість та підзвітність – критично важливі компоненти боротьби з будь-якою загрозою, чи то зовнішньою, чи внутрішньою. Корупція підриває обороноздатність не менше, ніж ворожі обстріли. У 2015 році, перебуваючи в Краматорську, я спілкувався з командиром одного з підрозділів, який розповідав, як через корупційні схеми в тилу його бійці місяцями не отримували належного забезпечення.
Експертні оцінки
Експерти з Transparency International Ukraine вважають, що централізація антикорупційних органів може призвести до вибіркового правосуддя та політизації антикорупційної боротьби. “Коли контроль над антикорупційною інфраструктурою зосереджується в одних руках, зростає ризик її використання як інструменту політичного тиску”, – зазначив аналітик організації.
Показово, що ці зміни відбуваються на тлі активної фази війни, коли суспільна увага зосереджена на фронтових подіях. Водночас міжнародна допомога, яка надходить для підтримки України, вимагає прозорих механізмів контролю та незалежних антикорупційних інститутів.
Погляд з передової
Під час нещодавньої поїздки на Донбас я спілкувався з військовими, які відзначали: “Ми тримаємо фронт, щоб Україна могла будувати сильні державні інституції. Якщо ж корупція та кумівство продовжуватимуть підривати державу зсередини, то за що ми воюємо?”
Економічні наслідки
Економічні наслідки централізації антикорупційних органів також викликають питання. За оцінками економістів, корупція щорічно коштує Україні мільярди доларів потенційних інвестицій. В умовах воєнної економіки, коли кожна гривня на рахунку, ефективна антикорупційна політика могла б суттєво збільшити ресурси для оборони та відновлення.
Аналізуючи ситуацію з позиції військового кореспондента, який бачив наслідки корупційних схем на фронті, мушу зазначити: боротьба з корупцією вимагає системного підходу та інституційної незалежності. Централізація може призвести до швидших рішень, але ставить під питання об’єктивність та неупередженість розслідувань.
Історичний контекст
Історичний досвід України після 2014 року показав, що саме незалежні антикорупційні органи здатні розслідувати гучні справи та притягати до відповідальності високопосадовців. Будь-яке ослаблення цієї незалежності створює ризики для всієї системи.
У цьому контексті варто згадати, що Європейський Союз та інші міжнародні партнери неодноразово наголошували: незалежність антикорупційних органів є критично важливою умовою для продовження підтримки України та її євроінтеграційного шляху.
Висновки
Зрештою, питання централізації антикорупційних органів – це не просто питання адміністративної реформи. Це питання вибору шляху розвитку України: або в напрямку прозорості, підзвітності та європейських стандартів, або в бік більш авторитарної моделі з концентрацією влади в одних руках.
На передовій боротьби з корупцією, як і на військовому фронті, потрібні чіткі правила, стратегічне бачення та незалежний контроль. Без цього перемога неможлива. А перемогти корупцію так само важливо, як і зовнішнього ворога.
