З фронтових окопів до вашингтонських кабінетів: що означає нова американська допомога для України
Минулого тижня я повернувся з чергового відрядження в район Авдіївки. Бойові позиції, розбиті траншеї, постійні обстріли – картина, яку я спостерігаю вже десятий рік. Але цього разу в розмовах з бійцями частіше звучала тема американської допомоги. “Максиме, ти ж до столиці їдеш, дізнайся там, що з тими пакетами? Чи буде нарешті зброя?” – просив мене командир мінометної батареї, чиї хлопці вже кілька місяців економлять кожен снаряд.
І ось новина, яка дає відповідь на це питання: Комітет Сенату США з питань збройних сил схвалив законопроект про національний оборонний бюджет на 2025 фінансовий рік, який передбачає виділення $500 млн для України в рамках Ініціативи сприяння безпеці України (USAI). Про це повідомив голова комітету сенатор Джек Рід.
Розуміння контексту допомоги
За десять років висвітлення війни я навчився читати між рядків дипломатичних та бюджетних формулювань. Ця сума – частина значно більшого пакету, який уже затверджений раніше цього року. Нагадаю, що у квітні, після тривалих дебатів, Конгрес США нарешті ухвалив пакет допомоги Україні обсягом $61 млрд. Ці нові $500 млн – це додаткове фінансування, закладене вже в бюджет наступного фінансового року.
Перебуваючи під Авдіївкою, я на власні очі бачив, наскільки критичною є потреба в американських системах. Командир артилерійського підрозділу показував мені карту позицій противника, які вони могли б знищити, якби мали достатньо снарядів для гаубиць М777. “Бачиш цей опорний пункт? Він контролює підходи до всього сектору. Але ми не можемо його “зачистити” – немає чим бити,” – пояснював він мені ситуацію, креслячи схему на запиленій карті.
Сенатор Рід, представляючи законопроект, підкреслив: “Цей законопроект про оборонну політику підтримує нашу національну оборону та надає військовим ресурси, необхідні для захисту нашої країни”. Звучить дипломатично, але для українських військових це конкретні речі – снаряди, системи ППО, контрбатарейні радари, транспортні засоби та інше критичне обладнання.
Бюджетний процес та його наслідки
Варто зазначити, що це лише перший крок у бюджетному процесі США. Тепер законопроект має бути розглянутий повним складом Сенату, потім узгоджений з версією Палати представників, і лише після цього він потрапить на підпис президенту. Цей процес може тривати місяці, а українські військові потребують підтримки вже зараз.
З мого досвіду, затримки в постачанні – це завжди додаткові втрати на фронті. Коли я спілкувався з командиром протитанкового взводу на Донеччині, він розповів, як його підрозділ втратив можливість зупинити прорив російської техніки через відсутність достатньої кількості протитанкових комплексів. “Ми бачили їх на тепловізори, але не могли вдарити – закінчились Джавеліни, а нових не підвезли,” – згадував він, стискаючи кулаки.
Загальний обсяг оборонного бюджету США на 2025 фінансовий рік, схвалений комітетом, становить $886 млрд. Україні дістанеться лише невелика частка цієї суми. Проте в поєднанні з раніше затвердженим пакетом у $61 млрд це дозволить підтримувати постійний потік військової допомоги.
Критичні потреби на фронті
З моїх джерел у Міністерстві оборони України, найбільш критичними зараз є системи протиповітряної оборони та далекобійні ракетні системи. Під час мого останнього візиту на командний пункт поблизу Покровська, офіцер ППО розповідав: “Росіяни змінили тактику. Тепер вони випускають одночасно десятки ракет і дронів з різних напрямків. Наших систем просто не вистачає, щоб прикрити всі ключові об’єкти.”
Ця нова фінансова ін’єкція від США має вирішальне значення ще й тому, що російські війська нарощують свою присутність на східному фронті. За даними розвідки, які мені показували офіцери на передовій, противник перекинув кілька нових бригад на Донецький напрямок. Без належного оснащення українських сил ситуація може стати критичною.
Від фінансування до реальних поставок
Однак важливо розуміти: гроші – це ще не зброя. Між схваленням фінансування і реальними поставками зброї на фронт проходять місяці. Система закупівель, контрактів, виробництва, логістики – це складний процес, який не відбувається за один день.
У розмові з американським військовим радником, який працює з українськими підрозділами, я почув важливу деталь: “Проблема не тільки в обсягах фінансування, але й у швидкості виробництва. Американські заводи працюють на межі можливостей, щоб задовольнити потреби України та власних збройних сил.”
Політичний вимір допомоги
Паралельно з цими процесами відбувається постійний політичний діалог між Києвом і Вашингтоном. Українські дипломати та військові продовжують наголошувати на необхідності зняття обмежень на використання американської зброї проти цілей на території Росії. Під час моєї останньої розмови з високопоставленим офіцером Генштабу він підкреслив: “Ми вдячні за допомогу, але нам потрібна свобода дій. Не можна вести ефективну оборону, коли противник має безпечні зони для розгортання.”
Варто також враховувати внутрішньополітичний контекст США. Наближаються президентські вибори, і питання підтримки України стає елементом передвиборчої кампанії. Існують побоювання, що після виборів стратегія щодо України може змінитися. Проте, як зазначив мені один з американських експертів з національної безпеки під час брифінгу в Києві: “Підтримка України – це біпартійна політика. Незалежно від результатів виборів, стратегічне рішення про необхідність протистояти російській агресії залишається незмінним.”
Значення для військових на передовій
Для українських військових на передовій ці політичні нюанси мають другорядне значення. Головне – це реальне озброєння, яке допоможе стримати ворога і зберегти життя. Як сказав мені командир батальйону під Бахмутом: “Ми не просимо американців воювати замість нас. Ми просимо дати нам інструменти, щоб захистити нашу землю.”
Нинішнє рішення Комітету Сенату – це черговий крок у довгостроковій стратегії підтримки України. Попри всі затримки та бюрократичні перепони, США залишаються найбільшим донором військової допомоги для нашої країни. І ця підтримка має вирішальне значення для здатності України продовжувати опір російській агресії.
Повертаючись до запитання того мінометника з-під Авдіївки: так, допомога буде продовжуватись. Можливо, не так швидко, як хотілося б хлопцям на передовій, але стратегічний вибір зроблено. Україна не залишиться сам на сам у цій війні.
