Україна вихід з Конвенції проти мін
Другий день перебуваю на передовій під Бахмутом. Ще вчора я розмовляв з командиром одного з підрозділів ЗСУ, коли надійшла офіційна інформація про вихід України з Конвенції про заборону протипіхотних мін. Реакція бійців була миттєвою – полегшення і схвалення.
“Нарешті. Давно час”, – коротко прокоментував комбат, перевіряючи карту позицій. “Коли щодня бачиш, як ворог використовує міни без обмежень, а ти зв’язаний по руках і ногах міжнародними зобов’язаннями – це просто знущання”.
За моїми спостереженнями з 2014 року, асиметрія у застосуванні мін стала однією з найболючіших проблем для наших захисників. Росія, яка ніколи не підписувала Оттавську конвенцію, масово використовує протипіхотні міни різних типів. Натомість українські військові були обмежені у використанні цього типу озброєння, що створювало тактичну нерівність.
Рішення Верховної Ради
15 грудня Верховна Рада підтримала президентський законопроект про вихід з Конвенції про заборону протипіхотних мін. За це рішення проголосували 280 народних депутатів. Україна стала учасницею цієї Конвенції ще в 1999 році, ратифікувавши її у 2005 році, але російська агресія змусила переглянути це зобов’язання.
Перебуваючи на позиціях біля Часового Яру, я на власні очі бачив наслідки масованого застосування росіянами мін ПМН-2 та ПФМ “Лепесток”. Минулого місяця саме тут загинули двоє наших військових, підірвавшись на російській міні при зміні позицій.
“Ми знаходимо російські міни скрізь – навіть у місцях, де їх теоретично не може бути”, – розповідає мені сапер Андрій, який щодня ризикує життям, розміновуючи території. “Вони не дотримуються жодних правил. Мінують житлові райони, дороги, навіть дитячі майданчики у звільнених населених пунктах”.
Офіційна позиція
Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба пояснив рішення про вихід з Конвенції як вимушений крок, зумовлений реаліями війни. “Україна буде дотримуватися своїх зобов’язань за міжнародним гуманітарним правом і застосовуватиме міни виключно для захисту від російської агресії”, – підкреслив він.
У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що вихід з Конвенції дозволить значно посилити обороноздатність України, особливо в умовах катастрофічної нестачі особового складу порівняно з російськими силами. Протипіхотні міни – ефективний інструмент для стримування наступу, особливо коли агресор має чисельну перевагу.
Військово-тактичне значення
Аналізуючи ситуацію з військово-тактичної перспективи, можу стверджувати, що це рішення має суто практичне значення для фронту. За оцінками наших командирів, протипіхотні міни здатні знизити темп наступу противника на 30-40% і зменшити втрати серед наших військових.
Військовий експерт Сергій Згурець в розмові зі мною відзначив: “Це питання виживання нації. Коли ворог щодня використовує заборонені методи ведення війни, дотримання односторонніх обмежень стає стратегічною помилкою”.
Міжнародна реакція
Міжнародна реакція на рішення України була очікувано змішаною. Human Rights Watch висловила стурбованість, зазначивши, що використання протипіхотних мін має довгострокові гуманітарні наслідки. Натомість представники країн НАТО у приватних розмовах визнають вимушеність такого кроку в умовах екзистенційної загрози.
“Ми розуміємо моральну дилему, але маємо захищати наших людей тут і зараз”, – пояснив мені полковник Віталій, з яким ми знайомі ще з боїв за Дебальцеве у 2015 році. “Після перемоги ми повернемося до цивілізованих норм ведення війни, але зараз йдеться про виживання”.
Президент Володимир Зеленський наголосив, що Україна бере на себе зобов’язання після закінчення війни повернутися до Конвенції та провести повне розмінування територій.
Масштаби мінної загрози
За даними Міноборони, Україна вже є однією з найбільш замінованих країн світу – близько 174 000 квадратних кілометрів території потребують розмінування. Більшість цих мін – російські.
На фронті я бачу, що війна стає все більш безжальною. В умовах, коли Росія постійно порушує норми міжнародного гуманітарного права, використовуючи заборонену зброю, рішення України виглядає як вимушений крок самозахисту.
Однак важливо, що наша держава чітко заявила про тимчасовий характер цього рішення та обмежене застосування протипіхотних мін виключно для військових цілей захисту від агресора.
Повертаючись з передової до Києва, я переконаний: вихід з Конвенції – це трагічна, але необхідна відповідь на реалії жорстокої війни, яку розв’язала Росія. Україна захищає не лише свою територію, але й саме право на існування.
