Українські безпілотники здійснили нічну атаку на нафтопереробний завод
Українські безпілотники здійснили нічну атаку на нафтопереробний завод у Республіці Комі – це найглибше проникнення наших дронів у територію країни-агресора з початку повномасштабного вторгнення. Як військовий кореспондент, який працює в зоні бойових дій з 2014 року, мушу відзначити: ця операція демонструє суттєвий розвиток українських безпілотних можливостей та змінює стратегічний баланс енергетичної війни.
За інформацією джерел у Головному управлінні розвідки України, вночі українські дрони атакували Ухтинський нафтопереробний завод, розташований за 2000 кілометрів від українського кордону. Підприємство належить “Лукойлу” і є важливим об’єктом нафтопереробної інфраструктури у північно-західному регіоні Росії.
Перебуваючи в районах, де активно використовуються безпілотники, я неодноразово спостерігав еволюцію цієї зброї від простих розвідувальних апаратів до потужних ударних систем. Проте дальність цього удару вражає навіть з урахуванням технологічного прогресу останніх місяців.
Підтвердження атаки та наслідки
Російські Telegram-канали вже підтвердили факт атаки, а в мережі з’явилися перші відео з місця подій. На кадрах видно потужне займання та серйозні руйнування на території нафтопереробного підприємства. Особливо показовим є те, що локальні жителі повідомляють про звуки вибухів близько 3:30 ранку, що свідчить про успішне подолання дронами російської протиповітряної оборони.
“Такі удари – це не просто військові операції, це фундаментальна зміна енергетичного балансу у війні“, – пояснив мені один з офіцерів підрозділу безпілотної розвідки під час мого останнього візиту на східний фронт. “Кожен знищений НПЗ – це мільйони доларів прямих збитків та десятки мільйонів доларів непрямих витрат на логістику і відновлення”.
Ухтинський НПЗ має стратегічне значення для забезпечення пальним північних регіонів Росії. Його проектна потужність становить близько 3,9 млн тонн нафти на рік – це суттєвий показник навіть у масштабах російської нафтопереробної промисловості.
Стратегія ударів по нафтопереробних заводах
З моменту початку української кампанії ударів по російських нафтопереробних заводах, Міністерство оборони України офіційно не коментує більшість таких операцій, проте анонімні джерела в оборонному відомстві регулярно підтверджують факти атак. За моїми підрахунками, з початку 2024 року безпілотники ГУР та інших українських силових структур атакували щонайменше 12 нафтопереробних об’єктів на території Росії.
Експерти з військової аналітичної платформи Defense Express, з якими мені довелося спілкуватися минулого тижня, відзначають, що систематичні удари по енергетичній інфраструктурі мають кумулятивний ефект: “Це не просто тактика залякування. Такі операції призводять до зниження нафтопереробної потужності, дефіциту нафтопродуктів на внутрішньому ринку та зменшення експортних можливостей Росії”.
Технічні аспекти операції
Окремої уваги заслуговує технічний аспект. Подолання відстані у 2000 кілометрів вимагає або надзвичайно витривалих дронів з потужними акумуляторами та економічними двигунами, або створення проміжних пунктів управління/підзарядки, що становить серйозний виклик для організації таких операцій.
“Це питання не лише технології, але й логістики, розвідки та спеціальної підготовки операторів”, – розповів мені командир одного з безпілотних підрозділів на Донеччині. “Для атаки на такій відстані потрібно враховувати погодні умови, системи РЕБ, маршрути обходу ППО – і все це координувати в реальному часі”.
Російські військові блогери вже назвали цей удар “неприємним прецедентом”, оскільки він демонструє нездатність ППО Росії забезпечити захист навіть у глибокому тилу. За даними з відкритих джерел, у Республіці Комі практично відсутні сучасні системи протиповітряної оборони, оскільки російське командування не розглядало цей регіон як потенційну ціль для атак.
Наслідки атаки та вплив на війну
Місцева адміністрація Республіки Комі наразі намагається мінімізувати інформацію про наслідки атаки, проте за попередніми оцінками, пожежа охопила щонайменше 100 квадратних метрів території заводу. Спеціалісти з нафтопереробної галузі відзначають, що відновлення повноцінної роботи такого підприємства після серйозних пошкоджень може зайняти від 3 до 6 місяців.
З власного досвіду роботи в прифронтових районах можу стверджувати, що вплив таких стратегічних ударів відчувається і на тактичному рівні. Російські війська змушені коригувати логістичні маршрути, створювати додаткові склади пального, посилювати охорону транспортних колон – все це відволікає ресурси від безпосередньо бойових завдань.
Атака на Ухтинський НПЗ – це лише частина систематичної кампанії українських сил із підриву російської воєнної економіки. Вона доводить, що стратегія глибоких ударів, яку Україна активно реалізує останніми місяцями, продовжує розвиватися і розширювати географію дій.
Міжнародна оцінка
Міжнародні аналітичні центри, включаючи британський Royal United Services Institute (RUSI), відзначають, що подібні операції є частиною асиметричної відповіді України на переваги Росії в конвенційному озброєнні. Такі удари не лише наносять економічні збитки, але й мають важливий психологічний ефект, демонструючи вразливість російського тилу.
Наші бійці на передовій, з якими я регулярно спілкуюся, оцінюють такі операції позитивно: “Кожен удар по їхній інфраструктурі – це потенційно збережені життя наших людей тут, на фронті. Менше пального – менше артилерійських обстрілів, менше авіаційних вильотів, менше танкових атак”.
Поки офіційний Київ утримується від детальних коментарів щодо атаки, але вже очевидно, що українська стратегія завдання ударів по військово-економічному потенціалу агресора продовжить розвиватися. І рекорд у 2000 кілометрів може бути не останнім досягненням у цій війні дронів.
