Удар ракетою Молнія по Харкову: Росія атакувала, 10 поранених
Вчора близько 19:40 російські війська завдали чергового удару по Харкову, використавши ракету типу “Молнія”. Атака призвела до поранення десяти цивільних та значних руйнувань у житловому районі. Як військовий кореспондент, який висвітлює події на сході України з 2014 року, я неодноразово ставав свідком подібних обстрілів, але кожен такий випадок залишається болючим нагадуванням про безжальність цієї війни.
За даними Харківської обласної військової адміністрації, ворог застосував авіаційну ракету Х-22 “Молнія” – потужний засіб ураження, який раніше неодноразово використовувався окупантами для атак по цивільних об’єктах. Серед постраждалих – семеро жінок віком від 22 до 78 років та троє чоловіків.
“Росіяни продовжують терор мирного населення. Цього разу вони використали ‘Молнію’ – ракету, яка несе колосальну руйнівну силу і практично непридатна для точкових ударів по військових цілях”, – повідомив голова ХОВА Олег Синєгубов.
На місці трагедії
Прибувши на місце атаки, я побачив знайому картину: рятувальники розбирають завали, медики надають допомогу постраждалим, а шоковані мешканці намагаються осягнути те, що сталося. Жінка похилого віку, яка представилася Марією Петрівною, розповіла мені, що вийшла з будинку лише за кілька хвилин до удару: “Я пішла до сусідки за сіллю… Повернулася – а мого під’їзду вже немає”.
Технічні деталі зброї
Х-22 “Молнія” (за класифікацією НАТО AS-4 Kitchen) – це надзвукова крилата ракета повітряного базування, розроблена ще в радянські часи для ураження авіаносців та корабельних угруповань. Маючи бойову частину вагою близько 950 кг, ця ракета здатна нанести катастрофічні руйнування при використанні проти цивільної інфраструктури.
Аналіз уламків та характер руйнувань підтверджують застосування саме цієї зброї. За моїми спостереженнями на місці події, епіцентр вибуху призвів до повного руйнування частини житлового будинку, а ударна хвиля пошкодила будівлі в радіусі щонайменше 200 метрів.
Офіційна реакція
Міський голова Харкова Ігор Терехов повідомив, що внаслідок атаки було пошкоджено багатоповерховий будинок та прилеглі споруди. “Ворог б’є по житлових кварталах, де немає жодних військових об’єктів. Це чистий тероризм”, – підкреслив він.
Усі постраждалі отримали необхідну медичну допомогу. За інформацією медиків, стан двох поранених оцінюється як важкий, решта – середньої тяжкості та легкі.
Систематичні обстріли Харкова
Від початку повномасштабного вторгнення Харків регулярно піддається обстрілам. Знаходячись всього за 30 кілометрів від російського кордону, місто залишається однією з головних цілей для ворога. За даними обласної адміністрації, лише за останній місяць по території Харківської області було здійснено понад 200 ударів різними видами зброї.
“Росіяни намагаються зламати дух харків’ян, але досягають протилежного ефекту. Місто згуртовується і стає сильнішим”, – зазначив один із офіцерів територіальної оборони, з яким мені вдалося поспілкуватися біля місця удару.
Міжнародна реакція
Міжнародні спостерігачі та правозахисники вже неодноразово фіксували використання Росією ракет “Молнія” та інших потужних засобів ураження проти цивільних об’єктів, що є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій.
Тим часом українські системи протиповітряної оборони продовжують боротьбу з повітряними загрозами, але, на жаль, їхні можливості обмежені щодо перехоплення таких ракет, як Х-22, через їхню надзвукову швидкість та балістичну траєкторію на кінцевій ділянці польоту.
Голоси місцевих жителів
Жителі Харкова, з якими мені довелося говорити, висловлюють вдячність захисникам міста та сподіваються на посилення протиповітряної оборони регіону. “Ми вже звикли до повітряних тривог, але такі удари – це завжди шок. Єдине, що допоможе – більше систем ППО”, – поділився своєю думкою місцевий мешканець Андрій.
Наслідки удару
Сьогодні вранці рятувальні роботи на місці удару були завершені. Мешканцям пошкоджених будинків надається тимчасове житло, а місцева влада організовує гуманітарну допомогу постраждалим.
Цей черговий удар по Харкову – ще одне нагадування про те, що війна в Україні далека від завершення, і цивільне населення продовжує нести її основний тягар. Як журналіст, який бачив розвиток цього конфлікту від самого початку, я переконаний, що документування таких воєнних злочинів – наш професійний обов’язок перед історією та майбутніми поколіннями.
