Вчора російські безпілотники знову завдали масованого удару по населених пунктах Сумської області. Як військовий кореспондент, який не перший рік висвітлює події на східному кордоні, змушений констатувати, що інтенсивність атак на прикордонні райони невпинно зростає. За інформацією, отриманою безпосередньо від місцевих військових адміністрацій, внаслідок обстрілу загинуло троє цивільних осіб, ще семеро отримали поранення різного ступеня важкості.
Удар було здійснено приблизно о 4:30 ранку, коли більшість мешканців ще спали. Ворог використав ударні дрони-камікадзе, що несли модифіковані авіабомби. Така тактика стала типовою для росіян протягом останніх місяців – вони адаптують авіаційні боєприпаси для доставки безпілотниками, що дозволяє їм атакувати з більшої відстані та уникати відповіді нашої ППО.
“Вони запускають дрони групами, з різних напрямків, щоб розсіяти увагу наших систем протиповітряної оборони”, – розповів мені офіцер 92-ї окремої механізованої бригади, з яким я спілкувався на позиціях поблизу кордону минулого тижня. “Коли ми збиваємо першу хвилю, друга вже заходить з іншого боку”.
Наслідки атаки та постраждалі
Найбільше постраждало село Миропілля – населений пункт, який я добре знаю, бо неодноразово бував там з репортажами протягом останніх двох років. Ще торік це було відносно спокійне село, де, незважаючи на близькість кордону, люди намагалися вести звичне життя. Тепер від деяких вулиць залишилися лише руїни.
Серед загиблих – подружжя пенсіонерів, які відмовилися евакуюватися, та 43-річний фермер, який намагався врятувати свою худобу під час обстрілу. Трагічна статистика, за якою стоять зламані людські долі.
Голова Сумської обласної військової адміністрації Володимир Артюх повідомив, що внаслідок удару було пошкоджено 17 приватних будинків, місцеву електропідстанцію та водогін. Частина району залишається без електропостачання та води. Ремонтні бригади працюють в екстремальних умовах, ризикуючи власним життям.
“Міна прилетіла просто в город, – розповіла мені Марія Степанівна, 68-річна жителька Миропілля. – Я тільки-но вийшла до хліва, як почула страшний свист. Впала на землю, а коли підняла голову – половини хати вже не було”.
Зміна тактики ворога
Військові експерти, з якими я обговорював ситуацію, відзначають, що росіяни цілеспрямовано змінили тактику на Сумському напрямку. Якщо раніше переважали артилерійські обстріли з території РФ, то тепер основний акцент зроблено на дронах та авіабомбах. Це пов’язано з тим, що українські захисники ефективно працюють контрбатарейною боротьбою, знищуючи ворожу артилерію.
“Вони бояться виводити свою техніку на позиції вздовж кордону, – пояснює підполковник ЗСУ Олександр (позивний “Яструб”), командир одного з підрозділів, що захищають Сумський напрямок. – Тому переходять на дистанційні методи ураження – дрони, ФПВ-бомби, керовані авіабомби. Але наша ППО також адаптується і знаходить відповіді”.
За даними Генерального штабу ЗСУ, протягом останнього місяця на Сумщині було збито понад 120 ворожих дронів різних типів – від маленьких розвідувальних “Орланів” до ударних “Ланцетів”. Проте частина все ж прориває оборону.
Робота підрозділів ППО
Я був свідком роботи одного з мобільних підрозділів ППО на Сумщині. Хлопці працюють практично без відпочинку – змінюють позиції, маскуються, відслідковують ворожі БПЛА. Але ресурсів не вистачає, особливо малогабаритних засобів протидії дронам, які можна було б розмістити безпосередньо в населених пунктах.
Психологічний вплив атак
Удари по Сумській області мають не лише тактичне, а й психологічне значення. Росіяни намагаються створити зону “випаленої землі” вздовж кордону, змусити цивільне населення залишити ці території, деморалізувати людей. На жаль, частково ця тактика працює – з прикордонних сіл виїхало вже близько 70% мешканців.
Але є й протилежні приклади неймовірної стійкості. У тому ж Миропіллі 79-річний Петро Михайлович, колишній військовий, категорично відмовляється покидати рідну домівку. “Це моя земля. Я тут народився і тут помру, якщо треба буде. Але москалям не віддам ні п’яді“, – каже він, показуючи на стіну свого будинку, повністю посічену осколками.
Оцінки військових аналітиків
За оцінками військових аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), росіяни нарощують тиск на Сумському напрямку з двох причин. По-перше, вони намагаються відтягнути частину наших сил з інших, більш гарячих ділянок фронту. По-друге, створюють передумови для можливої наступальної операції в майбутньому, хоча поки що немає ознак формування потужного ударного угруповання.
Від місцевих військових я дізнався, що за останні два тижні противник активізував також розвідувальні дії вздовж кордону – фіксуються спроби проникнення ДРГ, посилена робота електронної розвідки. Це може свідчити про підготовку до більш активних дій.
“Ми відслідковуємо всі переміщення противника і готові до будь-яких сценаріїв”, – запевнив мене командир одного з прикордонних підрозділів, з яким я спілкувався на умовах анонімності.
Евакуація населення
Місцева влада докладає максимум зусиль для евакуації населення з найбільш небезпечних районів. Створено евакуаційні центри, працює соціальна допомога. Проте проблема залишається гострою – багато людей, особливо літнього віку, відмовляються покидати свої домівки.
“Ми щодня їздимо по селах, переконуємо людей виїхати, – розповіла Олена Петренко, представниця Сумської ОВА. – Пропонуємо транспорт, житло, соціальну підтримку. Але часто чуємо: “Краще загину на своїй землі, ніж поїду в невідомість”.
Гуманітарна допомога
Міжнародні гуманітарні організації, зокрема Червоний Хрест та Лікарі без кордонів, також активно працюють у регіоні, надаючи медичну та психологічну допомогу постраждалим. Але їхній доступ до прикордонних районів обмежений через високий рівень небезпеки.
Висновки
Як військовий кореспондент, який бачив чимало гарячих точок, мушу визнати – ситуація на Сумщині залишається критичною і потребує посиленої уваги. Без додаткових систем ППО, особливо мобільних комплексів близької дії, захистити всі населені пункти вздовж кордону практично неможливо.
Проте найголовніше – це людські життя. За кожною цифрою в статистиці загиблих і поранених стоять реальні люди з їхніми мріями, планами, родинами. І про це ми не маємо права забувати, як би банально це не звучало.
Війна на Сумщині – це не просто рядок у щоденних зведеннях Генштабу. Це щоденна реальність тисяч українців, які, незважаючи ні на що, продовжують жити, працювати і вірити в перемогу. І наш обов’язок – розповідати їхні історії та робити все можливе, щоб ці обстріли припинилися назавжди.
