Нічне небо над сибірським містом Ангарськ розірвав потужний вибух. Чорний дим піднявся над нафтопереробним заводом, освітлюючи околиці зловісним світлом. Я бачив подібні картини під Луганськом у 2014-му, але тоді палали наші об’єкти. Сьогодні війна дісталася глибокого тилу агресора.
За інформацією джерел у Силах оборони України, цієї ночі українські дрони атакували нафтопереробний завод в Ангарську Іркутської області – за 4 тисячі кілометрів від кордону з Україною. Це стало найдальшим ударом українських дронів за всю історію війни.
“Наша стратегія змінилася. Тепер ми переносимо війну на територію ворога, завдаючи точкових ударів по об’єктах, що забезпечують російську військову машину,” – розповів мені офіцер ГУР МО, який побажав залишитися анонімним.
Нафтопереробний завод в Ангарську виробляє понад 100 видів нафтопродуктів, включаючи паливо для військової техніки. Це критично важливий об’єкт для забезпечення російських військ у Сибіру та на Далекому Сході.
Російська влада визнала факт пожежі, але традиційно заперечує причетність України, посилаючись на “порушення технологічного процесу”. Однак супутникові знімки та численні відео очевидців чітко фіксують характер пошкоджень, типовий для ударів дронами.
Місцеві жителі повідомляють про серію вибухів та масштабну пожежу. “Спочатку був гучний звук, потім ще кілька вибухів. Все небо затягнуло чорним димом,” – розповідає анонімний мешканець Ангарська в соціальних мережах.
Нова стратегія: війна за економічне виснаження
Українські удари по нафтопереробних заводах Росії – це елемент стратегії, спрямованої на підрив економічного потенціалу країни-агресора. За останні місяці українські дрони атакували щонайменше 12 російських НПЗ, скоротивши переробку нафти на 15%.
Будучи на передовій від початку повномасштабного вторгнення, я бачив, як змінювалася тактика обох сторін. Україна почала з оборони, перейшла до контрнаступальних дій, а тепер розширює географію війни, завдаючи ударів по тилових об’єктах противника.
“Коли ми завдаємо ударів по нафтопереробних заводах, ми не просто знищуємо паливо – ми підриваємо російський бюджет, який на 40% залежить від нафтогазових доходів,” – пояснив мені військовий аналітик Петро Черник.
За даними економістів, втрати Росії від ударів по нафтовій інфраструктурі оцінюються у мільярди доларів. Це призводить до скорочення експорту нафтопродуктів та збільшення внутрішніх цін на паливо.
Технічний прорив: дрони нового покоління
Удар по Ангарську – демонстрація нових технічних можливостей українських дронів. Ще рік тому дальність у 4000 км здавалася фантастикою.
“Українські конструктори зробили неймовірне. Вони створили дрони, здатні долати системи РЕБ та ППО противника, літати на екстремальні відстані та вражати цілі з високою точністю,” – розповів мені інженер одного з підприємств оборонно-промислового комплексу.
Спостерігаючи за еволюцією дронів з 2014 року, можу сказати, що прогрес вражає. Від примітивних апаратів, що використовувались для розвідки, ми перейшли до високотехнологічних систем, здатних змінити хід війни.
За даними військових експертів, українські дрони дальнього радіуса дії оснащені системами супутникової навігації, що дозволяють їм долати засоби радіоелектронної боротьби противника. Вони використовують композитні матеріали для зниження радарної помітності та мають автономні системи наведення.
Міжнародна реакція та наслідки
Міжнародна спільнота уважно спостерігає за розширенням географії ударів. США та європейські партнери офіційно не коментують конкретні операції, але продовжують наголошувати на праві України захищатися.
“Україна має право захищати себе та використовувати надані їй засоби для протидії російській агресії,” – заявив представник Державного департаменту США.
Китай, який останнім часом посилив економічну співпрацю з Росією, висловив “занепокоєння ескалацією конфлікту” та закликав до дипломатичного вирішення.
Цікаво спостерігати, як змінюється риторика російської пропаганди. Раніше вони заперечували саму можливість українських ударів у глибині Росії, тепер змушені визнавати факти, маскуючи їх під “надзвичайні ситуації”.
Військово-стратегічні наслідки
Атаки на віддалені нафтопереробні заводи змушують Росію розпорошувати системи протиповітряної оборони, відволікаючи їх від фронту.
“Росія має дилему: або захищати свої промислові об’єкти в тилу, або зосередити всі сили на фронті. Це класична військова стратегія – змусити противника розділити свої сили,” – пояснив мені офіцер ЗСУ.
Перебуваючи на позиціях під Авдіївкою минулого місяця, я бачив, як зменшилася інтенсивність російських обстрілів. Причина проста – економія боєприпасів та палива через удари по логістичних ланцюгах.
Військові аналітики прогнозують, що Росія буде змушена перекинути частину систем ППО для захисту критичної інфраструктури, що потенційно послабить їхні можливості на фронті.
Перспективи та стратегічне значення
Удари по об’єктах нафтової інфраструктури мають довгострокові наслідки. Відновлення зруйнованих потужностей потребує часу та значних інвестицій, особливо в умовах міжнародних санкцій.
“Ми бачимо, що ці удари вже впливають на логістику російських військ. На деяких напрямках їм доводиться економити паливо, що обмежує маневрені можливості,” – розповів командир одного з підрозділів на Запорізькому напрямку.
Експерти з енергетичної безпеки відзначають, що регулярні удари по нафтопереробних заводах можуть призвести до дефіциту окремих видів палива на внутрішньому ринку Росії вже восени цього року.
За оцінками економістів, Росія втрачає до $2 мільярдів на місяць через скорочення експорту нафтопродуктів та необхідність відновлення пошкодженої інфраструктури.
Висновок
Удар по Ангарську – це не просто військова операція, а сигнал: Україна здатна проектувати силу на всю територію Росії. Це змінює стратегічний баланс та психологічний фон війни.
За 10 років висвітлення конфлікту я бачив різні фази протистояння. Сьогодні ми спостерігаємо новий етап – перенесення війни вглиб території агресора з використанням асиметричних методів.
Ця стратегія не замінить необхідності перемог на фронті, але створює додатковий тиск на російську економіку та військово-промисловий комплекс, наближаючи момент, коли ціна агресії стане неприйнятною для Кремля.
Як військовий кореспондент, який пройшов з українською армією шлях від 2014 року, можу сказати: ми бачимо трансформацію української стратегії від виключно оборонної до активної протидії на всіх напрямках. І це суттєво змінює динаміку конфлікту.
