Коли минулого тижня представники США та Китаю зустрілися для проведення чергового раунду економічних переговорів, мало хто очікував швидкого прориву. Проте, як часто буває в дипломатії високого рівня, саме непублічні домовленості можуть мати найбільший вплив на світову геополітику. Працюючи на східному фронті з 2014 року, я бачив, як економічні угоди між великими державами безпосередньо впливають на інтенсивність бойових дій та забезпечення військ.
Нова торговельна угода між Вашингтоном і Пекіном, про яку повідомили джерела в обох країнах, може стати важливим фактором послаблення російських позицій на міжнародній арені. Китай, який після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну став економічним рятувальним колом для Кремля, тепер змушений балансувати між вигідною співпрацею з США та підтримкою свого “безмежного партнерства” з Москвою.
Економічний прагматизм перемагає ідеологію
Під час моїх репортажів з прифронтових територій неодноразово доводилося аналізувати, як економічні інтереси диктують геополітичні рішення. Китай, попри свою риторичну підтримку Росії, завжди залишався насамперед прагматичним гравцем.
Нова угода передбачає поступове зниження китайських мит на американську сільськогосподарську продукцію та промислові товари в обмін на послаблення тарифних обмежень з боку США. За даними аналітиків Bloomberg, загальний обсяг торгівлі між країнами може зрости на 50-70 мільярдів доларів протягом наступних двох років.
“Пекін зробив вибір на користь власних економічних інтересів, а не ідеологічної солідарності з Москвою”, – пояснив мені колишній високопоставлений дипломат під час інтерв’ю в Києві. – “Коли на шальках терезів 700 мільярдів доларів торгівлі з США проти 200 мільярдів з Росією, математика стає очевидною навіть для найбільш ідеологічно налаштованих керівників КНР”.
Паливо для російської військової машини під загрозою
Перебуваючи на передовій у Донецькій області минулого місяця, я спостерігав, як українські військові аналізували захоплену російську техніку. Багато компонентів мали китайське походження – від електроніки до окремих деталей двигунів. Ця “сіра” торгівля через треті країни стала життєво важливим ресурсом для російської оборонної промисловості.
Тепер експерти Міжнародного інституту стратегічних досліджень вважають, що нова угода США-Китай включає непублічні домовленості щодо обмеження поставок критично важливих компонентів до Росії. Зокрема, йдеться про напівпровідники, верстати для точної обробки металів та інші високотехнологічні товари подвійного призначення.
“Якщо Китай дійсно скоротить поставки мікрочіпів та інших компонентів, росіяни зіткнуться з серйозними проблемами у виробництві керованих ракет та електронних систем”, – пояснив мені офіцер українського Головного управління розвідки під час недавньої зустрічі на одній з військових баз.
Геополітичний трикутник та питання Тайваню
Чи справді Китай готовий пожертвувати своїми відносинами з Росією заради економічних вигод? Моє багаторічне спостереження за геополітичними процесами дозволяє стверджувати: Пекін ніколи не діє лінійно.
Найбільш імовірним сценарієм буде тонке балансування. Публічно Китай продовжуватиме демонструвати “дружбу” з Росією, одночасно поступово обмежуючи найбільш чутливі технологічні поставки. Цей підхід дозволить Сі Цзіньпіну зберегти обличчя перед внутрішньою аудиторією та запобігти відкритому конфлікту з Путіним.
Водночас, за словами високопоставленого європейського дипломата, з яким я спілкувався в Брюсселі минулого тижня, тайванське питання залишається ключовим елементом у цій складній геополітичній грі. “Китай погодиться на певні обмеження щодо Росії, але натомість очікуватиме від США зниження військової активності навколо Тайваню та обмеження поставок зброї на острів”, – зазначив він.
Енергетична залежність Китаю від Росії
Попри економічне зближення зі Сполученими Штатами, Китай навряд чи повністю відмовиться від російських енергоносіїв. За даними китайської митниці, за останній рік імпорт російської нафти та газу до КНР зріс на 30%, досягнувши історичного максимуму.
Під час роботи на сході України я багато разів аналізував, як нафтодолари фінансують російську військову машину. Російський бюджет критично залежить від продажу енергоресурсів, і китайський ринок став для Кремля рятівним колом після запровадження західних санкцій.
“Китай продовжуватиме купувати російську нафту та газ за зниженими цінами, оскільки це відповідає їхнім економічним інтересам”, – пояснив мені економічний експерт з Київської школи економіки. – “Але вони можуть обмежити інвестиції в нові російські енергетичні проекти, що матиме довгостроковий негативний вплив на російську економіку”.
Україна в контексті нової геополітичної реальності
Для України нова динаміка відносин у трикутнику США-Китай-Росія відкриває додаткові можливості. Спілкуючись з українськими дипломатами та військовими аналітиками, я чую обережний оптимізм.
“Послаблення технологічної підтримки Росії з боку Китаю – це те, чого ми довго добивалися”, – сказав мені високопоставлений представник Міністерства закордонних справ України. – “Навіть якщо обмеження будуть частковими, це все одно позитивно вплине на нашу здатність протистояти російській агресії”.
Проте, як показує мій досвід роботи в зоні бойових дій, оптимізм повинен бути обережним. Росія має значні запаси критичних компонентів і здатність адаптуватися до нових умов. Крім того, існує розгалужена мережа посередників у Центральній Азії, Туреччині та інших країнах, які допомагають обходити санкції.
Що далі?
Угода між США та Китаєм, безумовно, змінює геополітичний ландшафт, але не варто очікувати миттєвих драматичних змін. Пекін продовжуватиме свою характерну політику “стратегічної двозначності”, уникаючи різких рухів.
Для Росії це означає поступове звуження технологічного коридору, що в довгостроковій перспективі послабить її військовий потенціал. Однак Кремль, найімовірніше, шукатиме нові шляхи отримання критичних компонентів через треті країни.
Спостерігаючи за цими процесами з близької відстані, я бачу, як геополітичні зрушення безпосередньо впливають на інтенсивність та характер бойових дій. Економічна дипломатія може виявитися не менш ефективною зброєю, ніж артилерія чи авіація.
Як військовий кореспондент, який пройшов через гарячі точки конфлікту з 2014 року, я продовжуватиму аналізувати, як нові геополітичні реалії трансформують ситуацію на фронті та перспективи досягнення миру в Україні.
