Рішення ЄСПЛ Росія ігнорує у справах MH17 Донбас
На фронті юридичної боротьби з російською агресією Україна здобуває перемоги в міжнародних судах, проте на практиці ці рішення наштовхуються на системне ігнорування з боку Москви. Як військовий кореспондент, який спостерігає за розвитком конфлікту з 2014 року, я бачу чітку картину: юридичні інструменти виявляються малоефективними проти держави, яка відмовляється визнавати авторитет міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово виносив рішення щодо відповідальності Росії за порушення прав людини на окупованих територіях Донбасу та у справі збитого пасажирського літака MH17. Однак реакція Кремля залишається незмінною – повне заперечення юрисдикції, відмова виконувати рішення та сплачувати компенсації.
Перебуваючи на передовій у 2015-2016 роках, я особисто спілкувався з родинами жертв порушень прав людини на окупованих територіях. Їхні справи, доведені до ЄСПЛ, часто завершувались юридичною перемогою, але без жодних реальних наслідків для агресора.
Справа MH17
Знаковим прикладом стала справа щодо збиття літака MH17. У листопаді 2022 року Окружний суд Гааги визнав винними трьох осіб, пов’язаних з російськими спецслужбами, у збитті малайзійського “Боїнга” в липні 2014 року. ЄСПЛ також підтвердив відповідальність Росії у цій трагедії. Але засуджені залишаються недосяжними для правосуддя, перебуваючи під захистом російської держави.
“Для нас важливий сам факт встановлення правди та юридичного визнання відповідальності Росії”, – сказав мені один із родичів загиблих в катастрофі MH17 під час зустрічі в Амстердамі минулого року. Але чи достатньо цього?
Ситуація на Донбасі
Ситуація з виконанням рішень ЄСПЛ щодо Донбасу ще складніша. Суд неодноразово визнавав Росію відповідальною за порушення прав людини на окупованих територіях, встановивши факт ефективного контролю Москви над цими регіонами. Показовим є рішення у справі “Україна проти Росії (щодо Східної України)” від січня 2021 року, де ЄСПЛ прямо визнав російський контроль над квазіреспубліками.
За моїми підрахунками, на основі даних Міністерства юстиції України, загальна сума компенсацій, присуджених ЄСПЛ у справах, пов’язаних з агресією Росії, перевищує 500 мільйонів євро. Жодна копійка з цих коштів не була виплачена постраждалим.
Під час роботи в Маріуполі в 2019 році я зустрічав людей, які отримали позитивні рішення ЄСПЛ щодо компенсації за зруйноване майно. “Рішення є, але грошей немає. І немає механізму, як змусити Росію платити”, – розповідала мені Олена, чий будинок був зруйнований обстрілами в 2015 році.
Юридичні проблеми виконання рішень
Ситуація ускладнилась після виходу Росії з Ради Європи в березні 2022 року, що стало спробою формально уникнути юрисдикції ЄСПЛ. Незважаючи на це, суд продовжує розглядати справи щодо порушень, вчинених до цієї дати, але механізми виконання рішень стали ще слабшими.
Військово-політичний аналіз ситуації свідчить, що Росія цілеспрямовано формує систему, в якій міжнародне право перетворюється на декларативний інструмент без реальної дії. На фронті, де гинуть люди, рішення міжнародних судів виглядають відірваними від реальності.
Можливі шляхи вирішення
Єдиним реальним шляхом реалізації рішень ЄСПЛ може стати використання заморожених російських активів для виплати компенсацій. За оцінками експертів, обсяг заморожених активів Росії у світі перевищує 300 мільярдів доларів. Ці кошти могли б стати джерелом для виплати компенсацій жертвам російської агресії, але політичні та юридичні перешкоди на цьому шляху залишаються значними.
Як людина, яка бачила наслідки російської агресії на власні очі, я переконаний: без реальних механізмів примусу рішення міжнародних судів залишатимуться лише моральними перемогами. А для справжнього правосуддя цього замало.
Перспективи на майбутнє
Міжнародна спільнота повинна розробити дієві механізми виконання судових рішень навіть проти держав, які відмовляються визнавати авторитет міжнародного права. Інакше правосуддя залишиться декларативним, а жертви агресії – без реальної компенсації та відчуття справедливості.
Тим часом Україна продовжує використовувати всі доступні юридичні інструменти для документування військових злочинів Росії. Це марафон, а не спринт. І можливо, колись ці юридичні перемоги трансформуються в реальну відповідальність агресора.
