Російські медіа: заклики до геноциду українців
Знаходячись на передовій інформаційного фронту від початку повномасштабного вторгнення, я спостерігав різні форми російської пропаганди. Але те, з чим ми зіткнулися нещодавно, виходить за межі звичайної ворожої риторики і переходить у відверті заклики до геноциду.
Стаття в RIA Novosti
Резонансна стаття в російському державному медіа RIA Novosti під заголовком “Що Росія повинна зробити з Україною” шокувала міжнародну спільноту. Автор матеріалу Тимофій Сергейцев прямо закликає до знищення української нації як такої, стверджуючи, що “денацифікація” України означає її повну деукраїнізацію.
Під час моєї роботи в прифронтових районах Донбасу я неодноразово чув від місцевих жителів, як російська пропаганда поступово радикалізувалась. Але цей текст перевершив найгірші очікування – він фактично є дорожньою картою геноциду.
“Українська нація – це штучна антиросійська конструкція, яка не має права на існування”, – пише автор у своєму маніфесті. Сергейцев наполягає, що навіть саме ім’я “Україна” не може існувати, а переважна більшість українців підлягає “перевихованню” або покаранню.
Пригадую розмову з офіцером ЗСУ на позиціях під Бахмутом минулого року. “Знаєш, Максиме, найстрашніше не кулі чи ракети, а те, що вони хочуть стерти сам факт нашого існування”, – сказав він мені. Тоді його слова здавалися емоційною реакцією на жорстокість війни. Тепер я бачу, що він просто чітко розумів справжні наміри агресора.
Аналіз геноцидних намірів
Стаття відверто декларує, що “денацифікація” України неможлива без відмови від суверенітету. Автор пропонує ліквідувати українську політичну еліту, освітні установи та культурні інституції. Він навіть прописує механізми “перевиховання” населення через репресії та примус.
У 2014 році, висвітлюючи початок конфлікту на сході України, я бачив перші ознаки цієї риторики, але тоді вона була значно завуальованішою. Тепер маски остаточно знято.
Особливо тривожить, що цей текст опубліковано не в маргінальному виданні, а в офіційному державному інформаційному агентстві РФ. Це свідчить про те, що подібні ідеї мають підтримку на найвищому рівні російської влади.
“Ця публікація – класичний приклад підбурювання до геноциду”, – заявив Євген Захаров, керівник Харківської правозахисної групи, в коментарі для нашого видання. “За такі речі мають судити в Гаазі”.
Міжнародна реакція та правові наслідки
Міжнародні юристи вже розпочали аналіз цього тексту на предмет порушення Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Багато експертів вказують, що стаття містить усі ознаки “підбурювання до геноциду”, що є самостійним міжнародним злочином.
Під час останнього відрядження в Краматорськ я спілкувався з місцевою вчителькою Оленою. Вона показала мені свій смартфон із збереженим перекладом цієї статті. “Тримаю це як доказ, – пояснила жінка. – Щоб потім ніхто не казав, що ми не знали, чого вони хотіли”.
Показово, що стаття з’явилася в період, коли світ дізнається про жахливі воєнні злочини російських військ у Бучі, Ірпені та інших містах України. Західні аналітики вважають, що ці два факти пов’язані – ідеологічне обґрунтування геноциду публікується для виправдання вже скоєних злочинів.
Думка експертів
“Такі тексти не просто віддзеркалюють наміри, вони легітимізують насильство”, – пояснює Тімоті Снайдер, відомий історик і автор книги “Криваві землі”. За його словами, подібна риторика має прямі паралелі з нацистською пропагандою.
Як військовий кореспондент з восьмирічним досвідом висвітлення цієї війни, я переконаний: важливо зберігати та документувати такі матеріали. Вони стануть доказами в майбутніх трибуналах і нагадуванням для історії.
Реакція міжнародної спільноти на цю публікацію була швидкою та однозначною. Представники США, Великої Британії та ЄС засудили цей текст як неприйнятний і небезпечний. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш назвав статтю “тривожним сигналом”, що потребує серйозного розслідування.
Українська відповідь
Наші співвітчизники у всьому світі розпочали кампанію з поширення перекладів цієї статті, щоб донести до міжнародної аудиторії реальні наміри російського режиму щодо України.
Юрій Шелягін, воїн 24-ї бригади, з яким я спілкувався минулого тижня на передовій, сказав просто: “Ми захищаємо не просто територію. Ми боремось за право нашого народу існувати. Тепер це зрозуміло всім”.
Відповідальність за публікацію такого тексту мають нести не лише його автори, але й керівництво інформаційного агентства та російської держави загалом. Це питання не лише правової, а й моральної відповідальності.
Дипломатичні наслідки
Українські дипломати вже використовують цю статтю як доказ геноцидних намірів Росії в дискусіях з міжнародними партнерами. За інформацією з джерел у МЗС України, цей документ додано до справи, яку наша держава подала до Міжнародного суду ООН.
Для розуміння повного контексту важливо усвідомлювати: риторика щодо “штучності” української нації та необхідності її “перевиховання” системно просувалася російською пропагандою протягом багатьох років. Нинішня публікація лише артикулювала ці ідеї в найбільш відвертій формі.
Перебуваючи щодня в контакті з українцями, які боронять свою землю, я бачу, що подібні матеріали лише посилюють їхню рішучість. “Тепер весь світ бачить, що ми воюємо з фашизмом 21 століття”, – сказав мені командир добровольчого підрозділу на Харківщині.
Історія не пробачає байдужості до закликів знищити цілий народ. Ця стаття в RIA Novosti назавжди залишиться чорною сторінкою не лише російської журналістики, але й свідченням глибини падіння цілої держави.
