Російські війська у Вірменії збільшуються на тлі кризи з Азербайджаном
На вірменсько-азербайджанському кордоні знову неспокійно. За останніми даними, які мені вдалося отримати від військових джерел, Росія нарощує військову присутність у Вірменії. Це відбувається на фоні загострення відносин між Єреваном та Баку після нещодавніх територіальних суперечок.
Перебуваючи минулого тижня в прикордонній зоні, я на власні очі спостерігав переміщення російської військової техніки. П’ять колон БТР-82А та вантажівок “Урал” рухались у напрямку російської 102-ї військової бази в Гюмрі. За словами місцевих жителів, такої активності не спостерігалося вже кілька років.
Офіційно Москва пояснює посилення контингенту “плановою ротацією” та “навчаннями”, однак аналіз ситуації свідчить про інше. “Росія намагається втримати вплив у регіоні, особливо після того, як її позиції похитнулися через війну в Україні”, – розповів мені на умовах анонімності високопоставлений вірменський дипломат.
Передумови конфлікту
Варто нагадати, що напруженість між Вірменією та Азербайджаном знову зросла після минулорічного конфлікту в Нагірному Карабаху. Азербайджан встановив контроль над більшістю територій, але деякі прикордонні райони залишаються спірними. Цього червня сталося кілька збройних сутичок, в яких, за офіційними даними, загинуло троє вірменських та двоє азербайджанських військовослужбовців.
У розмові з вірменськими військовими на позиціях поблизу міста Сісіан я відчув глибоке занепокоєння. “Ми не довіряємо російським миротворцям після того, як вони фактично здали Карабах. Але зараз ситуація змінюється – схоже, Москва боїться втратити останнього союзника на Кавказі”, – поділився командир прикордонного підрозділу.
Збільшення військової присутності
За даними міжнародних спостерігачів, чисельність російського контингенту у Вірменії збільшилася приблизно на 1200 військовослужбовців за останні два місяці. Додатково перекинуто близько 30 одиниць бронетехніки та системи ППО, включаючи комплекси С-300.
Експерти з Інституту Кавказьких досліджень вважають, що Росія таким чином реагує на зростання впливу Туреччини в регіоні. “Після перемоги Азербайджану, підтриманого Анкарою, геополітичний баланс на Південному Кавказі змінився. Москва намагається компенсувати втрачені позиції”, – зазначає аналітик Давид Шахназарян.
Реакція сторін
Водночас у вірменському суспільстві ставлення до російської присутності неоднозначне. Під час моїх зустрічей з місцевими жителями в Єревані відчувалося розчарування діями Росії під час останнього конфлікту. “ОДКБ не захистила нас, коли це було потрібно. Тепер вони збільшують присутність, але кому це вигідно – нам чи Москві?” – запитує Гарік, активіст громадської організації “Незалежна Вірменія”.
Азербайджанська сторона вже відреагувала на нарощування російської присутності. Міністерство закордонних справ Азербайджану назвало це “дестабілізуючим фактором” і закликало до дотримання мирних домовленостей. Неофіційно дипломатичні джерела повідомляють про консультації Баку з Анкарою щодо можливої відповіді.
Геополітичний контекст
Не варто забувати, що Вірменія все ще залишається членом ОДКБ (Організації Договору про колективну безпеку), очолюваної Росією. Проте останнім часом офіційний Єреван почав шукати альтернативних партнерів. Минулого місяця відбулися військові навчання з участю США, а прем’єр-міністр Пашинян зробив кілька заяв про можливе зближення з НАТО.
Моніторингова місія ЄС на вірменсько-азербайджанському кордоні також фіксує збільшення інцидентів. За словами представника місії, з яким мені вдалося поспілкуватися в Єревані, “ситуація далека від стабільної, і нарощування військової присутності третьої сторони може мати непередбачувані наслідки”.
Аналіз та перспективи
Аналізуючи ситуацію, можна припустити, що Росія переслідує кілька цілей. По-перше, демонструє готовність захищати свого союзника після критики в “здачі” Карабаху. По-друге, намагається втримати Вірменію у сфері свого впливу на тлі її спроб зближення із Заходом. По-третє, використовує цей регіон як один із небагатьох, де ще може демонструвати військову силу, не зустрічаючи прямої протидії з боку НАТО.
Військові експерти, з якими я консультувався, вважають, що в короткостроковій перспективі російська присутність може стримати нові спалахи насильства. Однак у довгостроковій перспективі вона лише ускладнює пошук справжнього миру між Вірменією та Азербайджаном.
Ситуація на Південному Кавказі залишається складною та непередбачуваною. Продовжу стежити за розвитком подій безпосередньо з регіону.
