Минулого тижня я повернувся з відрядження до Брюсселя, де спілкувався з дипломатами та представниками Єврокомісії щодо процесу інтеграції України до ЄС. Попри офіційний оптимізм та заяви про “безпрецедентну швидкість” євроінтеграції, реальна картина виявилася значно складнішою. Україна стоїть перед необхідністю впровадження масштабних реформ, без яких двері до європейської спільноти залишаться зачиненими.
Упродовж 10 років висвітлюючи конфлікт на сході України, я бачив, як євроінтеграційні прагнення стали не просто дипломатичною метою, а питанням національної безпеки. Сьогодні цей шлях потребує конкретних дій, а не лише декларацій.
Судова реформа: найгостріше питання
“Без незалежного суду Україна не зможе повноцінно інтегруватися до ЄС”, – ці слова високопоставленого чиновника Єврокомісії звучать як вирок для української євроінтеграції. За даними Європейської Бізнес Асоціації, понад 70% європейських інвесторів називають корумповані суди головною перешкодою для інвестицій в Україну.
Що конкретно вимагає ЄС? Насамперед, завершення реформи Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Ці органи мають бути не лише перезавантажені, але й наповнені доброчесними фахівцями. Моніторинг міжнародних експертів засвідчує, що прогрес у цьому напрямку недостатній.
Під час нещодавньої поїздки на передову у Донецькій області, один з командирів бригади сказав мені: “Ми тут воюємо за європейську Україну, а політики в тилу продовжують грати в старі ігри з судами”. Цей контраст вражає і демонструє реальну ціну зволікання з реформами.
Антикорупційна інфраструктура: зміцнення фундаменту
Попри створення антикорупційних органів – НАБУ, САП, ВАКС, Антикорупційної стратегії – Брюссель очікує їх повноцінного функціонування без політичного тиску. Директор НАБУ має бути призначений через прозорий конкурс, а всі антикорупційні інституції – отримати належне фінансування та незалежність.
“Корупція залишається системною проблемою, яка підриває довіру українців та міжнародних партнерів”, – зазначив мені представник антикорупційної мережі ОЕСР на полях конференції з питань відновлення України. За офіційними даними, Україна щороку втрачає через корупцію приблизно 37 мільярдів гривень – суму, яка могла б суттєво зміцнити обороноздатність країни.
Під час моїх візитів до прифронтових територій Запорізької області місцеві підприємці розповідали, як корупційні схеми уповільнюють відбудову зруйнованої інфраструктури. Це безпосередньо впливає на здатність України протистояти агресії та готуватися до європейської інтеграції.
Деолігархізація: розірвання порочного кола
Зменшення впливу олігархів на політичні процеси – одна з ключових вимог ЄС. Закон про деолігархізацію, прийнятий у 2021 році, досі не запрацював повноцінно. Брюссель наполягає на створенні прозорого реєстру олігархів та реальному обмеженні їхнього впливу на медіа, політику та економіку.
Спілкуючись з військовими аналітиками та економістами в Києві, я часто чую тезу про “олігархічну ренту” – приховані витрати, які лягають на плечі кожного українця через монополізацію ключових галузей економіки. За розрахунками Центру економічної стратегії, ця “рента” становить близько 6-8% ВВП щороку.
“Деолігархізація – це не лише вимога ЄС, але й питання національної безпеки”, – підкреслив високопоставлений дипломат однієї з країн Балтії під час нашої неформальної бесіди в Брюсселі. Він нагадав, як олігархічні інтереси свого часу блокували критично важливі реформи у сфері безпеки та оборони.
Цифрова трансформація: українська перевага
Парадоксально, але саме в цій сфері Україна має чим здивувати Європу. Застосунок “Дія” та електронні сервіси, запроваджені під час війни, випереджають аналоги в багатьох країнах ЄС. Віце-прем’єр-міністр з питань цифрової трансформації Михайло Федоров зазначив, що понад 19 мільйонів українців користуються “Дією”, а кількість доступних онлайн-послуг перевищила 120.
“Наша цифрова стійкість під час війни – це те, чим Україна може поділитися з ЄС”, – підкреслив він під час нещодавньої конференції в Києві, де я був присутній як журналіст. Цифрова трансформація створює унікальну можливість подолати корупцію та бюрократію, які гальмують євроінтеграцію.
Під час своїх репортажів з деокупованих територій Харківської області я бачив, як місцеві мешканці, навіть у найскладніших умовах, використовували “Дію” для отримання допомоги та відновлення документів. Ця цифрова стійкість – важливий аргумент у діалозі з ЄС.
Енергетична безпека: виклик на десятиліття
Війна загострила питання енергетичної незалежності України. ЄС висуває вимоги щодо інтеграції української енергосистеми до європейської, декарбонізації та розвитку відновлюваних джерел енергії.
“Енергетична безпека – це питання не лише економіки, але й національного виживання”, – зазначив міністр енергетики під час брифінгу для журналістів, де мені вдалося поставити кілька запитань щодо відновлення зруйнованої енергетичної інфраструктури.
За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, Україні потрібно інвестувати близько 49 мільярдів євро до 2030 року для модернізації енергетичного сектору відповідно до стандартів ЄС. Ці кошти мають надійти як від міжнародних партнерів, так і від приватних інвесторів, але без реформи судової системи та подолання корупції залучити їх буде надзвичайно складно.
Часові рамки: реалізм проти оптимізму
“Україна може стати членом ЄС до 2030 року”, – ця оптимістична заява президента Зеленського викликає скептичні усмішки у Брюсселі. Реалістичні оцінки експертів, з якими я спілкувався, варіюються від 5 до 15 років, залежно від швидкості та якості реформ.
Досвід країн Центральної та Східної Європи показує, що процес вступу займає в середньому 8-10 років. Проте унікальність ситуації України полягає в тому, що країна проводить реформи в умовах війни, що ускладнює їх впровадження, але водночас створює політичний імпульс для прискорення інтеграції.
За даними Eurobarometer, 70% громадян ЄС підтримують членство України в європейській спільноті, що є важливим політичним аргументом. Водночас, як зазначив мені один з дипломатів країни Вишеградської групи, “підтримка – це добре, але вона не замінить необхідних реформ”.
Суспільна підтримка: ключ до успіху
Говорячи з жителями Краматорська та Слов’янська під час своїх репортажів, я відчув, наскільки важливим для них є європейський вектор розвитку України. “Ми хочемо жити як у Європі – з гідною зарплатою, якісною медициною та освітою, безпечними дорогами”, – ці слова пенсіонерки з прифронтового Краматорська відображають очікування мільйонів українців.
За даними соціологічних опитувань, понад 80% українців підтримують вступ до ЄС. Ця цифра зросла після початку повномасштабної війни і залишається стабільно високою. Проте для успішного впровадження реформ потрібне не лише загальне схвалення європейського курсу, але й готовність суспільства підтримувати конкретні, часом болісні зміни.
“Найбільший виклик – це збереження темпу реформ після завершення війни”, – зауважив у розмові зі мною представник одного з аналітичних центрів ЄС. Історія пострадянських країн показує, що після досягнення безпекових гарантій часто спостерігається зниження реформаторського запалу.
Висновки: шлях, який треба пройти
Перебуваючи на лінії фронту в Донецькій області минулого місяця, я запитав командира взводу, що для нього означає європейська інтеграція. “Це те, за що ми воюємо – щоб наші діти жили в нормальній країні”, – відповів він.
Європейська інтеграція України – це не просто дипломатичний процес чи сукупність технічних вимог. Це цивілізаційний вибір, який потребує системних змін у всіх сферах життя. Реформи судочинства, боротьба з корупцією, деолігархізація, модернізація енергетики – ці виклики потребують політичної волі, експертизи та суспільної підтримки.
Війна парадоксальним чином створила “вікно можливостей” для прискорення євроінтеграції, але вона ж ускладнює впровадження необхідних змін. Україна має скористатися безпрецедентною підтримкою міжнародних партнерів, щоб провести реформи, які десятиліттями відкладалися.
Шлях до ЄС – це марафон, а не спринт. І перемога в ньому залежить не лише від дипломатичних зусиль на міжнародній арені, але передусім від здатності змінити систему всередині країни.
