Ракетний удар Київ жертви 2024: щонайменше 12 загиблих, понад 130 поранених
Ранок 8 липня 2024 року став чорним днем для столиці України. Масований російський ракетний удар по Києву забрав життя щонайменше 12 мирних мешканців та залишив понад 130 поранених. Я приїхав на місце трагедії через годину після атаки. Картина, яка відкрилася переді мною, нагадувала кадри з найстрашніших воєнних фільмів, але це була жорстока реальність.
Руйнування та рятувальні роботи
Руйнування охопили кілька районів столиці. В Шевченківському районі ракета влучила в багатоповерхівку, перетворивши кілька поверхів на купу уламків. Рятувальники, з якими я спілкувався, працювали без перерви, витягуючи людей з-під завалів. “Найважче – чути голоси під бетонними плитами і розуміти, що ти не можеш дістатися до них негайно,” – розповів мені Олексій, командир рятувального загону ДСНС.
Біля дитячої лікарні “ОХМАТДИТ” вибухова хвиля вибила десятки вікон. “Це було пекло. Ми прикривали дітей своїми тілами,” – розповіла медсестра Ірина, яка під час обстрілу перебувала на зміні. За її словами, медперсонал миттєво розпочав евакуацію пацієнтів у безпечніші частини будівлі.
Як військовий кореспондент, який працює в зоні бойових дій з 2014 року, я бачив чимало обстрілів і їх наслідків. Але атака на столицю вражає своєю безжальністю та цинізмом. За попередніми даними, росіяни застосували балістичні ракети, крилаті ракети та атакуючі дрони в комбінованій атаці, щоб подолати українську протиповітряну оборону.
“Це була комбінована атака за класичною схемою – спочатку дрони для виявлення та виснаження нашої ППО, потім крилаті ракети з різних напрямків, і нарешті – балістичні ракети“, – пояснив мені офіцер Повітряних сил, який попросив не називати його імені.
Свідчення очевидців
Свідчення очевидців, яких я опитав на місці трагедії, вражають своєю емоційністю. “Я прокинувся від вибуху. Вікна повилітали, стіни тряслися. Думав, що це кінець світу”, – розповів Микола, мешканець будинку на проспекті Перемоги. Чоловік встиг вивести сім’ю до укриття до наступної хвилі атаки.
Олена, яка живе в Солом’янському районі, розповіла, що її врятувало лише те, що вона дослухалася до сигналу повітряної тривоги і спустилася до підвалу. “Коли я повернулася до квартири, там не було жодного цілого вікна, а в стіні стирчали осколки“, – сказала жінка, ледве стримуючи сльози.
Масштаб атаки та міжнародна реакція
За даними Міністерства оборони України, це був один із наймасштабніших ударів по Києву з початку повномасштабного вторгнення. Російські війська випустили понад 40 ракет різних типів, частину з яких українським захисникам вдалося збити.
Аналізуючи характер ударів, можна зробити висновок, що ворог свідомо обирав цивільні об’єкти. Ракети влучили в житлові квартали, дитячу лікарню, торговельний центр та об’єкти критичної інфраструктури. Цілеспрямований обстріл цивільних об’єктів – це військовий злочин, який має бути розслідуваний міжнародними організаціями.
Міжнародна реакція на трагедію була миттєвою. Генеральний секретар ООН засудив атаку, назвавши її “неприйнятним нападом на цивільне населення”. Лідери європейських країн та США також виступили із заявами, в яких пообіцяли посилити підтримку України.
Реакція української влади
Президент України терміново скликав засідання Ставки Верховного Головнокомандувача. За його словами, Україна потребує додаткових систем протиповітряної оборони, щоб захистити свої міста. “Кожна ракета, яку ми не можемо збити, – це потенційні жертви серед цивільного населення“, – підкреслив він.
Комунальні служби та волонтери розгорнули масштабну операцію з надання допомоги постраждалим. У районах ударів були організовані пункти обігріву та харчування, психологи працюють з людьми, які пережили атаку. “Найважливіше зараз – згуртуватися і допомогти тим, хто втратив домівки та близьких”, – розповіла волонтерка Марія, яка координує допомогу в Шевченківському районі.
Мер Києва Віталій Кличко оголосив у столиці дні жалоби за загиблими. “Ми відбудуємо наше місто, але ніщо не поверне втрачені життя“, – сказав він під час відвідування місця трагедії.
Аналіз та висновки
З власного досвіду роботи в зоні бойових дій можу сказати, що такі удари мають і військово-стратегічний розрахунок – посіяти паніку, деморалізувати населення, змусити владу до поступок. Але щоразу ці розрахунки не справджуються – українці демонструють неймовірну стійкість та єдність.
На місці трагедії я зустрів Андрія, який, незважаючи на поранення, допомагав рятувальникам розбирати завали. “Мій будинок зруйновано, але я живий і можу допомогти іншим. Це найголовніше“, – сказав чоловік, витираючи піт з обличчя.
Ця трагедія вкотре демонструє необхідність посилення протиповітряної оборони України та важливість міжнародної підтримки. Кожна система ППО, кожен зенітний комплекс – це врятовані життя мирних українців.
Як журналіст, який висвітлює російсько-українську війну вже десятий рік, я бачу, що характер війни змінюється, але її жорстокість залишається незмінною. Цивільне населення продовжує страждати від обстрілів, і міжнародне співтовариство має зробити все можливе, щоб зупинити ці військові злочини.
Київ оговтається і від цього удару, як оговтувався багато разів за свою тисячолітню історію. Але шрами від цієї війни залишаться надовго – і на будівлях, і в серцях людей, які втратили рідних і близьких.
