Підозра Курченку за розкрадання заводів на окупованих територіях
Сьогодні стало відомо, що Служба безпеки України оголосила підозру Сергію Курченку у захопленні та розкраданні українських підприємств на тимчасово окупованих територіях Донбасу. За даними слідства, збитки від цих злочинних дій сягають мільярдів гривень.
Перебуваючи вже восьмий рік на передовій інформаційного фронту, я бачив чимало схем розкрадання українського майна на окупованих територіях. Але масштаб операцій Курченка вражає навіть з огляду на мій досвід висвітлення економічних злочинів у зоні конфлікту.
Схема розкрадання
СБУ встановила, що Курченко, відомий олігарх часів Януковича, створив на окупованих територіях так звану “Внешторгсервіс” – компанію-прокладку, через яку здійснювалось управління захопленими українськими підприємствами. Схема була проста і цинічна: спочатку росіяни та їхні маріонетки захоплювали заводи, а потім передавали їх під контроль структур Курченка.
У 2017 році, коли я працював над матеріалом про економічну ситуацію в ОРДЛО, місцеві джерела вже тоді розповідали про “націоналізацію” українських підприємств. Але тоді ще не було чітко зрозуміло, хто стоїть за цими процесами. Зараз слідство документально підтвердило участь Курченка.
Захоплені підприємства
За даними слідства, під контроль структур Курченка потрапили стратегічні промислові об’єкти, зокрема Єнакіївський металургійний завод, “Донецьксталь”, “Харцизький трубний завод”, “Ясинівський коксохімічний завод” та інші потужні підприємства регіону. Їхні активи цинічно розкрадалися, а продукція за заниженими цінами вивозилася до Росії.
Під час одного з моїх останніх відряджень до прифронтової зони минулого року, місцеві мешканці розповідали про жахливий стан колись процвітаючих підприємств. “Обладнання ріжуть на металобрухт”, “все цінне вивозять вантажівками” – такі свідчення я чув неодноразово.
Правові наслідки
СБУ кваліфікувала дії Курченка за статтею про фінансування тероризму та створення терористичної організації. Фактично, через розкрадання українських підприємств він не лише збагачувався особисто, але й підтримував фінансово окупаційні адміністрації на Донбасі.
Особливо цинічним виглядає те, що Курченко, який втік до Росії ще у 2014 році після Революції Гідності, продовжував контролювати ці схеми дистанційно, перебуваючи у московських апартаментах.
Російський слід
За інформацією від моїх джерел у правоохоронних органах, слідство також встановило зв’язки Курченка з високопоставленими російськими чиновниками, які курують окуповані території. Це вкотре підтверджує, що війна на Донбасі має не лише військовий, але й економічний вимір – систематичне пограбування промислового потенціалу регіону.
Українські експерти з економічної безпеки, з якими я спілкувався протягом останніх років, неодноразово наголошували, що відновлення економіки Донбасу після деокупації буде надзвичайно складним завданням саме через тотальне розкрадання промислових активів.
Минуле Курченка
Цікаво, що схеми Курченка не обмежувалися лише Донбасом. Ще до початку війни він був фігурантом справ про розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, зокрема у нафтогазовій сфері. Статки олігарха, за різними оцінками, сягали мільярдів доларів, хоча йому лише трохи за 30.
Наразі Курченко перебуває в міжнародному розшуку. Він продовжує переховуватися в Росії, але українські правоохоронні органи накопичують доказову базу для майбутнього суду. Такі справи надзвичайно важливі, адже вони документують економічний вимір російської агресії проти України.
Перспективи розслідування
З мого досвіду висвітлення подібних розслідувань, можу сказати, що процес притягнення до відповідальності осіб, які переховуються за кордоном, особливо в Росії, надзвичайно складний. Проте такі підозри – це крок до майбутнього відновлення справедливості.
Тим часом, українська сторона продовжує документувати всі економічні злочини на окупованих територіях, формуючи потужну доказову базу для майбутніх міжнародних судів та можливих репарацій.
Загалом, справа Курченка – яскравий приклад того, як російська окупація поєднує військову агресію з економічним пограбуванням українських територій. І за це доведеться відповідати – рано чи пізно.
