Путін вимагає Східну Україну за мир
У своїй черговій спробі вплинути на міжнародні переговори, російський президент Володимир Путін висунув нові вимоги для “мирного врегулювання” конфлікту. За інформацією дипломатичних джерел, він фактично пропонує припинення вогню в обмін на визнання російського контролю над східними територіями України.
Як військовий кореспондент, який висвітлює події на сході України з 2014 року, можу впевнено сказати, що подібні “мирні ініціативи” мають чіткий почерк Кремля. Це стратегія, яку я спостерігаю вже десятиліття – спочатку військова агресія, а потім пропозиція “заморозити” конфлікт на вигідних для агресора умовах.
Стратегічний момент для заяви
Кремль обирає момент для такої заяви невипадково. Після відносної стабілізації лінії фронту в окремих секторах та напередодні важливих міжнародних зустрічей, де обговорюватиметься подальша підтримка України, Москва намагається розколоти єдність союзників.
За даними моїх джерел у дипломатичних колах, ця пропозиція включає вимогу фактичного визнання анексії не лише Криму, але й чотирьох областей, які Росія незаконно оголосила своїми територіями. Йдеться про Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області – при тому, що значна частина цих регіонів знаходиться під контролем українських сил.
“Це не мирна пропозиція, а ультиматум“, – повідомив мені високопоставлений офіцер ЗСУ, який побажав залишитися анонімним. “Ми щодня тримаємо оборону під постійними обстрілами, втрачаємо побратимів, а нам пропонують просто віддати території, за які ми проливали кров”.
Українські військові на передовій
Відстоюючи свою позицію на передовій, українські військові демонструють дивовижну стійкість. Минулого тижня я був на одній із позицій у Донецькій області, де бійці 72-ї бригади тримають оборону в надзвичайно складних умовах. Попри постійні артилерійські обстріли та спроби прориву, вони не лише стримують натиск, але й проводять ефективні контратаки.
Міжнародна реакція
Міжнародна реакція на заяви Путіна була передбачувано стриманою. Представники США та ЄС вже неодноразово наголошували, що будь-які домовленості мають базуватися на міжнародному праві та повазі до територіальної цілісності України.
Міністр закордонних справ України категорично відкинув такі пропозиції, назвавши їх “шантажем” та “спробою легітимізувати окупацію українських територій”. За його словами, подібні “мирні ініціативи” – це спроба підмінити поняття справжнього миру окупацією.
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) у своєму останньому звіті зазначають, що така позиція Кремля є частиною ширшої інформаційної кампанії, спрямованої на послаблення західної підтримки України. На їхню думку, Росія розраховує на втому партнерів України та сподівається на поступки під тиском внутрішньополітичних процесів у ключових країнах-союзниках.
Зміна тактики російських сил
Перебуваючи безпосередньо в зоні бойових дій протягом останніх років, я на власні очі бачив, як змінювалася тактика російських сил. Від спроб масованих наступів вони перейшли до стратегії виснаження, поєднуючи військовий тиск з дипломатичними маневрами та інформаційними операціями.
Українське суспільство, як свідчать мої численні розмови з мешканцями прифронтових територій та військовими, демонструє надзвичайну єдність у питанні територіальної цілісності. “Ми пам’ятаємо, як жили під окупацією, і не хочемо цього більше”, – розповіла мені Марина, мешканка одного з міст Донеччини, яке було звільнене українськими військами.
Економічні наслідки війни
Економічні наслідки тривалої війни для України, безумовно, відчутні. Відвідавши минулого місяця Харків та Запоріжжя, я бачив, як місцеві підприємства намагаються адаптуватися до умов постійної небезпеки. Проте навіть у таких складних обставинах багато компаній продовжують працювати, забезпечуючи робочі місця та підтримуючи економіку.
Енергетична інфраструктура залишається однією з ключових цілей російських ударів. Масовані атаки по електростанціях та підстанціях значно ускладнили ситуацію з електропостачанням у багатьох регіонах. Однак українські ремонтні бригади демонструють дивовижну швидкість у відновленні пошкоджених об’єктів.
Висновки та перспективи
“Ми маємо бути готові до того, що ворог і надалі використовуватиме тактику шантажу, поєднуючи військовий тиск із дипломатичними маніпуляціями”, – зауважив один із командирів бригади, з яким я спілкувався на передовій минулого тижня.
Тим часом, українські сили продовжують проводити ефективні операції на окремих ділянках фронту, демонструючи, що попри матеріальну перевагу противника, вони здатні знаходити та використовувати його слабкі місця.
Аналізуючи останні події та базуючись на своєму багаторічному досвіді роботи в зоні конфлікту, можу стверджувати, що заява Путіна – це не щирий крок до миру, а черговий елемент гібридної війни, спрямований на досягнення стратегічних цілей без реального припинення агресії.
Україна та її партнери стоять перед складним вибором, але історія цього конфлікту переконливо доводить: поступки агресору лише заохочують подальшу агресію та підривають міжнародний порядок, заснований на правилах та повазі до суверенітету держав.
