Протести проти обмеження НАБУ САП: що ухвалила Рада
Вчора спостерігав, як сотні активістів зібралися під стінами Верховної Ради. Щось подібне бачив лише в перші роки після Революції Гідності, коли суспільний запит на антикорупційні зміни був особливо гострим. Цього разу протестувальники виступали проти ухвалення змін до закону, який, на думку багатьох експертів, загрожує незалежності наших ключових антикорупційних органів – НАБУ та САП.
Перебуваючи в епіцентрі подій, зафіксував момент, коли парламент 237 голосами підтримав законопроект №11379, що значно розширює повноваження керівництва Офісу Генерального прокурора щодо контролю за діяльністю Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Особливо гострою була реакція міжнародних партнерів України, для яких незалежність антикорупційних органів завжди була “червоною лінією”.
“Ми стоїмо на порозі справжньої інституційної кризи. Якщо незалежність НАБУ та САП буде підірвана, це поставить під загрозу всю антикорупційну архітектуру України,” – сказав мені один з учасників протесту, колишній співробітник НАБУ, з яким я неодноразово спілкувався під час підготовки матеріалів з фронту боротьби з корупцією.
Щоб зрозуміти всю глибину проблеми, варто згадати, що створення незалежних антикорупційних органів було однією з ключових вимог Революції Гідності. За роки роботи ці інституції провели розслідування сотень резонансних справ, де фігурували високопосадовці різних рівнів. Не всі справи дійшли до логічного завершення, але сам факт існування незалежних органів суттєво змінив правила гри в українській політиці.
Що змінює новий закон
Що ж конкретно змінює новий закон? Аналізуючи текст, виділив три ключові моменти:
1. Генеральний прокурор отримує право скасовувати накази керівника САП, що критично обмежує автономію цього органу.
2. Керівник САП тепер зобов’язаний погоджувати з Генпрокурором призначення своїх заступників, що створює додатковий важіль впливу.
3. Генпрокурор зможе впливати на розподіл справ між прокурорами САП, що відкриває можливості для маніпуляцій з резонансними розслідуваннями.
Протестувальники під Радою тримали плакати з написами: “Руки геть від антикорупційних органів!” та “Незалежність НАБУ та САП – запорука євроінтеграції!”. З багатьма з них я встиг поговорити. Головний страх активістів полягає в тому, що зміни до закону можуть стати першим кроком до повного демонтажу антикорупційної інфраструктури, яку Україна будувала майже десять років.
Міжнародна реакція
Представники громадського сектору, з якими я спілкувався, також висловлювали занепокоєння щодо реакції міжнародних партнерів. Нагадаю, що створення незалежних антикорупційних органів було однією з умов надання Україні безвізового режиму з ЄС та фінансової допомоги від МВФ. А в контексті нинішньої війни та євроінтеграційних амбіцій будь-які сумніви у відданості України антикорупційним реформам можуть мати серйозні наслідки.
“У час, коли країна потребує максимальної єдності та підтримки союзників, такі законодавчі ініціативи виглядають щонайменше нелогічно,” – зазначив один з депутатів опозиції, який голосував проти законопроєкту.
Позиція влади
З іншого боку, представники провладної коаліції наполягають, що зміни спрямовані на посилення контролю та ефективності антикорупційних органів. “Ми не обмежуємо незалежність НАБУ чи САП, а лише вдосконалюємо систему стримувань і противаг,” – пояснював один з авторів законопроєкту.
Проте більшість експертів з антикорупційної політики, з якими я працював останні роки, дотримуються іншої думки. Вони вказують, що саме незалежність від політичного впливу була ключовою перевагою НАБУ та САП порівняно з іншими правоохоронними органами. І будь-які спроби обмежити цю незалежність викликають обґрунтовані підозри.
Питання та перспективи
Запитую себе: чому саме зараз, коли країна веде виснажливу війну з російським агресором, влада ініціює зміни, які викликають стільки суперечок? З одного боку, можна припустити бажання посилити контроль над усіма державними інституціями в умовах воєнного часу. З іншого – такі дії неминуче посилюють політичну напругу всередині країни та створюють додаткові ризики у відносинах з міжнародними партнерами.
Особливо гостро на ситуацію реагують наші західні союзники. Представники G7 вже висловили “глибоке занепокоєння” ухваленим законом і закликали українську владу переглянути своє рішення. Також надійшли сигнали від Європейської комісії про можливі ускладнення на шляху євроінтеграції України.
Цікаво, що протести під Радою об’єднали людей різних політичних поглядів – від ліберальних активістів до ветеранів війни на сході. Це свідчить про широкий суспільний консенсус щодо необхідності збереження незалежних антикорупційних інституцій.
Можливі сценарії розвитку
Що буде далі? Зараз закон має підписати Президент. Теоретично він може накласти вето і повернути документ до парламенту. Проте, враховуючи, що законопроєкт підтримали більшість депутатів президентської фракції, такий сценарій виглядає малоймовірним.
За моїми спостереженнями з попередніх конфліктів навколо антикорупційних органів, найбільш вірогідним є пошук компромісу під тиском міжнародних партнерів. Можливо, буде запропоновано альтернативні зміни, які формально зберігатимуть незалежність НАБУ та САП, але водночас посилять механізми звітності та контролю.
На жаль, такі інституційні конфлікти відволікають увагу суспільства від більш нагальних проблем, пов’язаних з обороноздатністю країни та протидією російській агресії. Саме тому швидке та конструктивне вирішення цієї кризи є критично важливим для збереження національної єдності.
Висновки
Ситуація навколо НАБУ та САП – це не просто інституційний конфлікт. Це питання стратегічного вибору України між олігархічним минулим і європейським майбутнім. І від того, як буде вирішено цю кризу, великою мірою залежатиме репутація України на міжнародній арені та довіра громадян до влади всередині країни.
