Сьогодні вдень мені нарешті вдалося повернутися до Києва після двох тижнів на східному фронті. Коли їхав Хрещатиком, був вражений: там, де ще місяць тому вирувало життя, тепер стоять обгорілі барикади, розбиті вітрини та патрулі Національної гвардії. Центр столиці поступово відновлюється, але сліди найбільших з 2014 року протестів все ще надто помітні.
Останні тижні були визначальними для України. Масові виступи, що спалахнули в липні 2024 року, кардинально змінили політичний ландшафт країни в розпал війни. Як людина, яка спостерігала за трансформацією України від Майдану-2014 через окупацію Криму, бойові дії на Донбасі і до повномасштабного вторгнення, я бачу в цих подіях нову критичну точку нашої історії.
За даними МВС, у пікові дні протестів на вулиці вийшло понад 200 тисяч людей у Києві та більше мільйона по всій країні. Особливо вражала географія — від прифронтового Харкова до далекого від лінії фронту Ужгорода.
“Ми воюємо третій рік, а керівництво держави досі не змогло налагодити елементарні процеси”, — розповів мені Андрій, офіцер ЗСУ, який спеціально приїхав з відпустки на один день до Києва, щоб взяти участь у протестах. “Корупція в тилу, проблеми з постачанням на фронт, відсутність ротацій — це все накопичувалося”.
Протести розпочалися як стихійні акції невдоволення після публікації журналістського розслідування про корупцію в оборонних закупівлях. Початковий запал дали родини військових, ветерани та волонтери. Проте вже на третій день до них приєдналися представники різних верств суспільства.
Тригери протестів
Основними причинами, що спровокували невдоволення, стали:
Резонансне розслідування про розкрадання коштів на суму близько 250 мільйонів доларів при закупівлі бронежилетів. “Коли мої товариші гинуть через неякісне спорядження, а хтось на цьому збагачується — це переходить всі межі”, — пояснив Сергій, військовий 72-ї бригади, з яким я спілкувався на Хрещатику.
Затягування з ротаціями бригад, які перебували на фронті понад рік. Військові, які брали участь у протестах, розповідали, що деякі підрозділи не виводилися з бойових позицій 14-16 місяців.
Скасування президентських виборів без чіткого плану щодо майбутнього політичного процесу. “Воєнний стан — не привід скасовувати демократію”, — говорили учасники мітингів.
Незадовільний темп проведення реформ, необхідних для вступу до ЄС. За оцінками європейських експертів, Україна виконала лише 30% необхідних зобов’язань.
Перебіг протестів
Перші три дні протести мали мирний характер. Люди збиралися на майданах міст, вимагаючи відставки міністра оборони та проведення аудиту оборонних закупівель. Однак після того, як силовики спробували розігнати наметове містечко на Майдані Незалежності в Києві, ситуація різко загострилася.
“Я був там, коли почалися сутички. Спочатку це були просто ветерани і волонтери з плакатами. Ніхто не очікував, що влада застосує силу”, — розповів мені Михайло, волонтер, який працює з фронтовими бригадами від 2014 року.
За офіційними даними МОЗ, під час зіткнень постраждало близько 120 осіб, в тому числі 45 правоохоронців. Один протестувальник загинув внаслідок серцевого нападу під час сутичок.
Найгостріша фаза протистояння тривала приблизно тиждень. Блокувалися урядові квартали, було кілька спроб штурму Верховної Ради. Зрештою, президент Зеленський виступив із зверненням, в якому оголосив про часткове задоволення вимог протестувальників.
Реакція влади
Спочатку офіційна реакція була традиційною — звинувачення в “російському сліді” та спробах дестабілізації країни. Цю наративну лінію транслювали всі провладні медіа та більшість депутатів від “Слуги народу”.
“Зараз, аналізуючи події постфактум, зрозуміло, що це була критична помилка комунікаційників Банкової”, — розповів мені на умовах анонімності один із народних депутатів від провладної фракції. “Коли на вулиці виходять ветерани, які чотири роки воювали на передовій, називати їх агентами Кремля — це політичне самогубство”.
На п’ятий день протестів президент змінив риторику і вже говорив про “справедливе невдоволення громадян”. Було оголошено про:
– Відставку міністра оборони та кількох його заступників
– Створення спеціальної парламентської комісії з розслідування корупції в оборонній сфері
– Прискорення ротацій для бригад, які перебувають на фронті понад рік
– Формування “Уряду національної єдності” з включенням представників опозиції
– План проведення президентських виборів протягом трьох місяців після завершення воєнного стану
Міжнародна реакція
Західні партнери спочатку висловлювали стурбованість політичною дестабілізацією під час війни. Проте пізніше підтримали вимоги протестувальників щодо боротьби з корупцією та демократичних процедур.
“Ми підтримуємо право українців на мирний протест і вимоги прозорості. Сильні демократичні інституції — це те, за що бореться Україна проти російської агресії”, — заявив держсекретар США.
Європейські лідери також закликали до діалогу та виконання зобов’язань щодо реформ. Німеччина та Франція запропонували посередництво у вирішенні кризи.
Цікаво, що, за даними джерел у європейських столицях, західні партнери фактично поставили українській владі ультиматум: або реальні реформи і боротьба з корупцією, або суттєве скорочення військової допомоги.
Наслідки для України
Як військовий журналіст, який бачив різні фази цієї війни, можу сказати: протести стали точкою неповернення для українського суспільства. Головні наслідки:
1. Політична трансформація. Формування нового коаліційного уряду змінило баланс сил. Президент зберіг свої повноваження, але втратив монополію на прийняття рішень. “Коли я повернувся з фронту і побачив нову політичну реальність, був шокований. Це фактично нова Україна”, — поділився зі мною Олексій, командир взводу однієї з бригад ЗСУ.
2. Посилення цивільного контролю над оборонною сферою. Новостворений комітет громадського контролю отримав безпрецедентні повноваження з моніторингу оборонних закупівель.
3. Прискорення реформ. Нова команда в уряді активізувала виконання “домашнього завдання” для євроінтеграції. За перший місяць після протестів парламент ухвалив 12 законопроєктів з пакету ЄС.
4. Зміни у військовому командуванні. Відбулись значні кадрові перестановки в Генштабі та на рівні окремих операційних командувань.
5. Покращення соціального захисту військових. Був ухвалений новий пакет соціальних гарантій для ветеранів та діючих військових.
Перебуваючи на фронті під Авдіївкою, я спілкувався з бійцями про ці зміни. “Ми відчули різницю вже через два тижні”, — розповів командир роти з 47-ї бригади. “Постачання покращилось, а головне — з’явилась ясність щодо ротацій”.
Російський фактор
Варто відзначити, що протести збіглися з кількома потужними російськими наступами на Харківському та Донецькому напрямках. Багато аналітиків висловлювали побоювання, що внутрішня нестабільність вплине на обороноздатність.
“Були побоювання, що протести послаблять фронт. Але сталось навпаки — армія отримала новий імпульс, коли побачила, що суспільство їх підтримує не лише словами”, — пояснив мені полковник Григорій К., який служить у штабі Об’єднаних сил.
За даними розвідки, російське командування дійсно розраховувало на колапс українського фронту на тлі протестів. Були навіть заготовлені відповідні інформаційні кампанії. Проте ці очікування не справдилися.
Висновки
Протести 2024 року стали не просто виплеском емоцій, а справжнім проявом громадянської зрілості. Українці довели, що навіть під час війни здатні виправляти курс держави, якщо він відхиляється від спільних цінностей.
“Ми не могли чекати до кінця війни, щоб навести лад вдома. Бо невідомо, скільки ще триватиме ця війна”, — ці слова одного з протестувальників точно відображають настрої більшості.
Як людина, яка пройшла з українською армією шлях від 2014 року, бачу в цих подіях підтвердження того, за що ми воюємо — за право бути вільними і мати відповідальну владу.
Питання, яке зараз хвилює всіх: чи вдасться новому уряду втримати баланс між воєнними потребами і необхідними реформами? Відповідь на це дадуть наступні місяці. Але вже зараз зрозуміло: Україна після цих протестів стала іншою. І ця зміна, попри всі ризики, є необхідним кроком на нашому шляху до перемоги і справжньої європейської інтеграції.
