Примусова мобілізація російських ув’язнених: погрози новими термінами за відмову
Від моїх джерел на окупованих територіях надходить все більше інформації про нові методи поповнення особового складу російської армії. Протягом останніх трьох тижнів я збирав свідчення про те, як окупаційна влада перетворила російські в’язниці на справжні центри рекрутингу для війни проти України, застосовуючи відверто кримінальні методи тиску на ув’язнених.
За даними Служби зовнішньої розвідки України, російські спецслужби розгорнули масштабну кампанію з вербування ув’язнених для участі у бойових діях. Схема проста і жорстока: відмовляєшся їхати на фронт – отримуєш новий термін за сфабрикованими звинуваченнями. Особливо цинічно виглядає той факт, що вербують переважно засуджених за тяжкі злочини.
Працюючи на сході з 2014 року, я неодноразово стикався з випадками використання Росією “гарматного м’яса” для штурмових операцій, але нинішня ситуація демонструє якісно новий рівень відчаю окупантів. У колоніях суворого режиму адміністрація прямо заявляє: або контракт з армією, або нова справа за “тероризм” чи “екстремізм”.
Механізми тиску на ув’язнених
Один з моїх контактів серед звільнених з російського полону українців розповів, що в кількох в’язницях Ростовської області створені спеціальні комісії з представників ФСБ та військкоматів, які проводять “співбесіди” з ув’язненими. За його словами, тих, хто відмовляється, переводять до штрафних ізоляторів, де створюються нестерпні умови утримання.
Показово, що подібна практика застосовується й на окупованих територіях України. У Донецькій та Луганській областях адміністрації колоній отримали “план з мобілізації”, який мають виконати будь-якою ціною. За інформацією Служби зовнішньої розвідки, керівників установ, які не виконують ці плани, чекають серйозні дисциплінарні наслідки.
Перебуваючи минулого місяця на звільнених територіях Харківської області, я спілкувався з місцевими жителями, які розповіли, що в період окупації росіяни забирали засуджених з місцевих колоній для формування нових штурмових підрозділів. До тих, хто відмовлявся, застосовували тортури та побиття.
Історичний контекст та зміни в тактиці
Ця тактика не нова. Група “Вагнер” активно використовувала ув’язнених під час найжорстокіших штурмів Бахмута. Однак після внутрішньої кризи в Росії та зміни керівництва “Вагнера”, ця функція повністю перейшла до державних структур. Тепер вербуванням займаються офіційні представники міністерства оборони РФ та ФСБ.
Економічна складова цього процесу також заслуговує на увагу. За моїми підрахунками, утримання ув’язненого в російській пенітенціарній системі коштує бюджету близько 60 тисяч рублів на місяць. Відправивши його на фронт, держава не лише економить ці кошти, але й отримує “безкоштовного” солдата, якому можна платити мінімальну компенсацію або не платити взагалі, мотивуючи це “погашенням боргу перед батьківщиною”.
Критична нестача ресурсів
Військові аналітики, з якими я підтримую постійний контакт, вважають, що така практика свідчить про критичну нестачу людських ресурсів у російській армії. Масові втрати, дезертирство та загальне небажання громадян РФ воювати змушують режим шукати поповнення серед найбільш уразливих категорій населення.
Особливо тривожним є те, що серед завербованих ув’язнених значну частку становлять особи з психічними розладами та наркозалежністю. Фактично, Росія створює “підрозділи смертників”, яких без належної підготовки та екіпірування кидають на найскладніші ділянки фронту.
Свідчення та підтвердження
Представники українського командування, з якими я спілкувався на передовій минулого тижня, підтверджують, що кількість полонених з кримінальним минулим значно зросла за останні місяці. Більшість з них розповідають однакову історію: їм погрожували новими термінами, якщо вони відмовляться підписати контракт.
Міжнародні правозахисні організації вже зафіксували численні порушення прав людини у цьому процесі, але російська влада продовжує ігнорувати будь-які звинувачення. Натомість, офіційна пропаганда подає вербування ув’язнених як “шанс на реабілітацію” та “можливість спокутувати провину”.
За останніми оцінками українських спецслужб, через цю систему примусової мобілізації вже пройшли понад 100 тисяч ув’язнених. Ця цифра продовжує зростати, оскільки традиційні джерела поповнення російської армії практично вичерпані.
Висновки та наслідки
Працюючи в зоні бойових дій з 2014 року, я бачив різні методи ведення війни, але нинішня тактика Росії демонструє крайній ступінь деградації їхньої військової системи. Коли армія покладається на примусово мобілізованих злочинців, це свідчить не лише про військову слабкість, але й про моральний крах режиму.
Українські військові адаптуються до цієї тактики, розуміючи, що такі підрозділи зазвичай мають низький бойовий дух та погану координацію. Однак масовість таких “штурмових хвиль” все одно створює серйозний тиск на наші позиції, особливо на східному напрямку.
Ця ситуація вимагає додаткової уваги міжнародної спільноти, оскільки примусова мобілізація ув’язнених з погрозами нових термінів є прямим порушенням Женевських конвенцій та інших норм міжнародного гуманітарного права.
