Повернення українських військовополонених 2024: Україна визволила нову групу з російського полону
Сьогодні мав честь спостерігати за поверненням наших захисників з російського полону. Це вже далеко не перший обмін, який вдалося організувати українській стороні у 2024 році, але кожен з них для мене особисто – це суміш гострого болю і неймовірної радості.
За офіційними даними, до України повернулося 75 наших військових, серед яких представники Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Національної поліції. Серед звільнених – захисники Маріуполя та “Азовсталі”, оборонці Київщини, Донеччини, Луганщини та Херсонщини.
Десять років висвітлюючи події на сході України, я бачив багато подібних обмінів. Але з початком повномасштабного вторгнення масштаби полону стали жахливими. Коли бачиш змучені очі тих, хто пройшов через російський полон, розумієш справжню ціну війни.
Свідчення звільнених
Один з визволених бійців, якого я зустрів сьогодні, командир штурмової групи Валентин, розповів мені: “Найстрашніше – не тортури і побої, хоча цього вистачало. Найстрашніше – невідомість. Ти не знаєш, чи пам’ятають про тебе, чи борються за твоє повернення“.
Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими підтвердив, що обмін відбувся за сприяння Об’єднаних Арабських Еміратів. Схожа посередницька роль ОАЕ була і в попередніх обмінах цього року, що підтверджує важливість дипломатичних каналів навіть під час активних бойових дій.
За моїми спостереженнями з подібних обмінів, більшість звільнених потребує тривалої медичної та психологічної реабілітації. Міністерство оборони повідомляє, що для всіх звільнених вже приготовані місця в медичних закладах, де вони отримають необхідну допомогу.
“Повернення кожного українця з полону – це маленька перемога, яка наближає нас до великої”, – сказав мені один з офіцерів, який координував сьогоднішній прийом звільнених. З ним важко не погодитися, особливо коли бачиш, як родини зустрічають своїх рідних.
Державна позиція
Президент України Володимир Зеленський у своєму вечірньому зверненні наголосив: “Ми працюємо над поверненням всіх наших людей з російського полону. Це один з найвищих пріоритетів держави“. За його словами, з початку повномасштабного вторгнення вдалося повернути понад 3000 українців.
Від себе додам, що робота над поверненням полонених продовжується безперервно. За даними Координаційного штабу, на сьогодні в російському полоні все ще перебувають тисячі українських захисників.
Процес переговорів
Я не вперше спостерігаю за роботою груп переговорників, і можу з упевненістю сказати: це титанічна праця. Кожен обмін – результат місяців складних перемовин, тонкої дипломатії та стратегічного планування.
“Складність у тому, що росіяни постійно змінюють умови, додають нові вимоги, використовують людей як розмінну монету”, – розповів мені на умовах анонімності один з українських переговорників.
Серед звільнених сьогодні – двоє військових медиків, які потрапили в полон під час евакуації поранених з “Азовсталі”. Їхні історії я планую викласти в окремому матеріалі – вони заслуговують особливої уваги, адже ці люди рятували життя інших до останньої можливості.
Реабілітація та повернення до життя
Як повідомляє Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, після необхідного медичного огляду та реабілітації звільнені зможуть возз’єднатися зі своїми родинами. Для багатьох це буде перша зустріч за рік, а для декого – і за два.
Варто відзначити, що обміни полоненими залишаються одним з небагатьох каналів комунікації між Україною та Росією. Як військовий кореспондент, я бачу, що навіть під час найгарячіших боїв ці переговори не припиняються.
Сьогоднішня подія ще раз підтверджує, що Україна не залишає своїх. Кожен військовий, кожен цивільний громадянин, який потрапив у полон, знаходиться в полі зору держави. І ця позиція залишається незмінною з перших днів війни, яку я висвітлюю від 2014 року.
Повернення з полону – це лише початок довгого шляху. Попереду – лікування, реабілітація, повернення до мирного життя. Держава забезпечує комплексну підтримку, але найважливіше – це підтримка близьких та суспільства.
Залишаюсь на зв’язку з кількома родинами тих, хто ще перебуває в полоні. Їхнє чекання, їхня віра і сила духу заслуговують окремої розповіді. Обіцяю розказати ці історії в наступних матеріалах.
