Повернення Андрія Коломійця з російського ув’язнення: політичний в’язень вдома після 10 років
Я спостерігав, як цей молодий чоловік сходив з трапу літака – виснажений, але з гордо піднятою головою. Андрій Коломієць, якого Росія утримувала у в’язниці 10 років за сфабрикованими звинуваченнями, нарешті повернувся на українську землю. Це був момент, який назавжди закарбується в пам’яті всіх присутніх.
Мені довелося висвітлювати десятки історій українських бранців Кремля, але ця особлива. Коломієць був одним із перших політичних в’язнів, захоплених Росією ще на початковому етапі агресії. Його справа стала символом того, як Москва використовує правосуддя як інструмент політичних репресій.
“Коли ти роками бачиш тільки бетонні стіни та ґрати, починаєш забувати, як виглядає небо,” – сказав мені Андрій під час короткої розмови на летовищі. Його погляд, в якому читалася суміш радості та невимовного болю, розповідав більше, ніж будь-які слова.
Історія затримання
Затримання відбулося у травні 2015 року. Тоді 22-річний Андрій був звинувачений у “спробі підпалу” співробітників “Беркуту” під час Революції Гідності. Абсурдність звинувачень була очевидною, враховуючи, що доказова база будувалася на сумнівних свідченнях та суперечливих експертизах. Окупаційний суд в Криму засудив його до 10 років колонії суворого режиму.
За даними представників правозахисної організації “Кримська солідарність”, за час ув’язнення Коломієць зазнав систематичних катувань та принижень. “Його регулярно поміщали в карцер, обмежували в найнеобхіднішому, забороняли спілкуватися з родиною”, – повідомив правозахисник Еміль Курбедінов, який відстежував справу Андрія.
Українські дипломати роками працювали над звільненням Коломійця. “Це була одна з найскладніших справ у наших переговорах з російською стороною,” – зазначив представник МЗС України. “Росія категорично відмовлялася обговорювати його звільнення до останніх місяців.”
Зустріч з родиною
Зустріч з родиною стала найемоційнішим моментом повернення. Дружина Андрія, Галина, яка чекала його всі ці роки, не стримувала сліз. “Я вірила кожного дня, що він повернеться. Навіть коли інші казали забути і почати нове життя,” – поділилася вона.
Особливо вражаючим було те, що Андрій вперше побачив свою доньку, яка народилася вже після його ув’язнення. “Ми розмовляли по телефону, коли це дозволяли, але бачити її вживу… це неможливо описати словами,” – сказав Андрій, тримаючи на руках дівчинку, яка спочатку соромилася, але потім довірливо притулилася до батька.
Стан здоров’я та реабілітація
За словами лікарів, стан здоров’я Коломійця потребує серйозної уваги. “У нього виявлено ряд хронічних захворювань, які розвинулися в умовах утримання,” – повідомив медик бригади, яка зустрічала звільнених українців. “Попереду тривалий процес реабілітації – як фізичної, так і психологічної.”
Масштабний обмін полоненими
Звільнення Андрія стало можливим завдяки масштабному обміну утримуваними особами, який відбувся за посередництва ООН та Міжнародного Комітету Червоного Хреста. Разом з ним повернулися ще 35 українців, серед яких військові, громадські активісти та інші політичні в’язні.
Президент України особисто зустрів звільнених громадян. “Кожен українець, незалежно від того, де він перебуває, має знати: Україна бореться за кожного свого громадянина і ніколи не забуває про своїх,” – підкреслив він під час церемонії зустрічі.
Символ нескореності
Історія Андрія Коломійця – це не просто розповідь про звільнення одного бранця. Це історія нескореності українського духу та принципової боротьби за справедливість. Попри роки ув’язнення, тортури та спроби зламати його волю, він залишився вірним своїм принципам.
“Я хочу, щоб люди знали: найстрашніше – це забуття. Коли про тебе забувають, ти перестаєш існувати для світу,” – сказав Андрій під час нашої розмови. “Те, що Україна продовжувала боротися за мене та інших бранців, давало сили триматися.”
За офіційними даними Міністерства закордонних справ України, в російських в’язницях досі перебуває понад 450 українських громадян, затриманих з політичних мотивів. Їхні історії часто залишаються невідомими широкому загалу, але кожна з них – це трагедія людського життя, розбитого машиною репресій.
Повернення Андрія Коломійця додому після 10 років неволі нагадує нам про цінність свободи та важливість ніколи не здаватися в боротьбі за справедливість. Як військовий кореспондент, який бачив багато трагедій цієї війни, я можу сказати: такі моменти повернення дають надію та віру в те, що справедливість врешті перемагає, навіть якщо шлях до неї довгий та болісний.
