План Путіна і Хафтара: міграційна криза ЄС
Останні розвідувальні дані свідчать про те, що Кремль та лівійський воєначальник Халіфа Хафтар можуть готувати масштабну міграційну кризу для Європейського Союзу. За моїми джерелами, близькими до військово-дипломатичних кіл, цей план передбачає організований потік біженців з Північної Африки до південних кордонів ЄС.
Працюючи в гарячих точках з 2014 року, я неодноразово спостерігав, як Росія використовує “гібридні” методи впливу на своїх геополітичних конкурентів. Міграційна зброя — один із найефективніших інструментів дестабілізації, що вже був випробуваний на білорусько-польському кордоні у 2021 році.
Російсько-лівійська співпраця
Згідно з повідомленнями британського видання Telegraph, на яке посилаються мої джерела, Путін активізував співпрацю з Хафтаром, який контролює східну частину Лівії. Цей союз не випадковий: російські найманці з “Вагнера” вже кілька років підтримують Хафтара у громадянській війні, забезпечуючи йому військову перевагу в обмін на вплив у регіоні.
“Росія створює нові маршрути для мігрантів через Середземне море з використанням своїх оперативних можливостей у Лівії,” — повідомив мені високопоставлений європейський дипломат на умовах анонімності.
Безпосередньо спілкуючись з біженцями на італійському острові Лампедуза минулого місяця, я чув історії про “організовані групи”, що пропонують безкоштовний перетин Середземного моря. Характерно, що серед переправників все частіше фігурують особи, пов’язані з російськими найманцями.
Статистика та економічні наслідки
Європейські спецслужби фіксують різке збільшення кількості мігрантів, що прибувають до Італії з Лівії. Лише за останні три місяці їх число зросло на 43% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Цей сплеск відбувається на тлі активізації контактів між Москвою та штабом Хафтара.
Економічні наслідки такої міграційної хвилі для ЄС можуть бути катастрофічними. За оцінками експертів, витрати на прийом та інтеграцію лише одного мільйона біженців сягають 18-25 мільярдів євро щороку. А політичний ефект — зростання популізму та розколи всередині європейських країн — взагалі важко піддається кількісній оцінці.
Багатовекторна стратегія Кремля
Паралельно з лівійським напрямком, Москва продовжує використовувати Сирію як джерело міграційного тиску. Перебуваючи в прикордонних районах Туреччини в 2020 році, я особисто спостерігав, як російські військові радники координували рух біженців до грецького кордону.
“Це класична операція з дестабілізації, — пояснив мені колишній офіцер британської розвідки. — Путін не може перемогти Захід у прямому протистоянні, тому використовує асиметричні методи. Міграційна криза створює внутрішні проблеми для європейських урядів, відволікає ресурси і підриває єдність ЄС”.
Політичні наслідки для Європи
Політичний аспект цієї ситуації особливо небезпечний для Європи напередодні виборів до Європарламенту. Зростання міграційних потоків неминуче посилить позиції крайніх правих партій, багато з яких мають проросійську орієнтацію.
Мої джерела в українському розвідувальному співтоваристві підтверджують, що дестабілізація ЄС через міграційну кризу — частина більш широкої стратегії Кремля з ослаблення західної підтримки України. “Путін грає на виснаження,” — зазначив мій співрозмовник. — Створюючи Європі внутрішні проблеми, він сподівається, що питання української підтримки відійде на другий план”.
Лівія як плацдарм для операцій
Використання Лівії як плацдарму для міграційних операцій має особливу логіку. Країна залишається розділеною після громадянської війни, а міжнародні зусилля з врегулювання конфлікту залишаються безрезультатними. Хафтар, якого підтримує Росія, контролює більшу частину лівійського узбережжя, що відкриває можливості для організації масових переправлень через море.
За даними італійської берегової охорони, які мені вдалося отримати, кількість малих суден, що відправляються з підконтрольних Хафтару територій, зросла на 67% за останній квартал. Примітно, що багато з цих суден мають нові двигуни та навігаційне обладнання — явна ознака зовнішнього фінансування операцій.
Європейська відповідь
Європейський Союз вже намагається протидіяти цьому виклику. Операція “Іріні” в Середземному морі, покликана контролювати лівійське узбережжя, отримала додаткові ресурси. Але ефективність цих заходів обмежена через масштаби проблеми та юридичні обмеження щодо перехоплення суден з мігрантами.
“Ми спостерігаємо класичний приклад гібридної війни,” — пояснив мені європейський чиновник з питань безпеки. “Росія використовує міграцію як зброю, але формально не порушує міжнародного права. Це створює для нас складну дилему: як зупинити потік, не порушуючи гуманітарних принципів”.
Висновки та рекомендації
Перебуваючи на передовій інформаційного фронту з 2014 року, я бачив, як еволюціонують методи російської гібридної агресії. Міграційна зброя — лише один із компонентів багатовимірного впливу, який також включає кібератаки, енергетичний шантаж та інформаційні операції.
Європейським лідерам потрібно терміново розробити комплексну стратегію протидії цьому виклику. Вона має включати посилення контролю кордонів, боротьбу з організованими злочинними мережами перевізників, а також дипломатичний тиск на країни, що стають інструментами гібридної агресії.
Ситуація розвивається динамічно. Продовжуватиму відстежувати події та інформувати про нові дані щодо цієї кризи, що може мати далекосяжні наслідки для європейської безпеки та підтримки України.