З початку повномасштабного вторгнення українські активісти та правозахисники стикаються з новим фронтом війни – масованими атаками в соціальних мережах. За моїми спостереженнями як військового кореспондента, Facebook перетворився на особливо небезпечний майданчик, де переслідування набуває системного характеру.
Минулого місяця я провів розслідування, спілкуючись з понад 30 громадськими діячами, які зазнали цькування. Їхні історії вражають систематичністю та організованістю нападів.
“Після публікації матеріалу про російські воєнні злочини мій акаунт був атакований сотнями ботів одночасно. Вони масово скаржились на дописи, і Facebook заблокував мене на місяць без можливості оскарження,” – розповіла Олена, активістка з Харкова, яка документує воєнні злочини.
Анатомія переслідування
Аналізуючи випадки кібератак на активістів, я виявив чітку схему:
1. Масові скоординовані скарги на публікації про російську агресію
2. Зливи особистої інформації активістів у публічний простір
3. Поширення дезінформації про діяльність правозахисників
4. Погрози фізичною розправою через особисті повідомлення
5. Створення фейкових сторінок для дискредитації
Особливо тривожить те, що модерація Facebook часто стає на бік агресорів. За даними ГО Інформаційна безпека України, 68% скарг українських користувачів на заклики до насильства залишаються без розгляду, тоді як публікації про російські воєнні злочини блокуються протягом годин.
Реальні наслідки віртуальних атак
Під час роботи в прифронтових районах я особисто зіткнувся з активістами, які змушені були припинити свою діяльність через систематичне цькування.
“Після того, як моя адреса була опублікована в проросійських телеграм-каналах, а Facebook не відреагував на мої скарги, я отримав фізичні погрози вдома. Довелося терміново змінювати місце проживання,” – розповів Михайло, волонтер з Миколаєва.
За даними Інституту масової інформації, понад 200 українських активістів змушені були покинути публічну діяльність через онлайн-переслідування за останній рік. Це реальний удар по громадянському суспільству в умовах війни.
Вразливість модерації
Працюючи в гарячих точках, я звик до небезпеки, але віртуальні загрози мають свою специфіку. Активісти опиняються віч-на-віч з невидимим ворогом, часто без належного захисту з боку платформи.
Під час свого розслідування я поспілкувався з колишнім модератором Facebook, який на умовах анонімності розповів, що команди модерації не мають достатньої підготовки щодо українського контексту. “Часто рішення приймаються на основі формальних критеріїв без розуміння контексту війни,” – пояснив він.
Найгірше, що Facebook фактично став інструментом для цензури активістів, які висвітлюють російську агресію. Згідно з дослідженням Центру протидії дезінформації, публікації з тегами #RussianWarCrimes блокуються в 4 рази частіше, ніж дописи з проросійською пропагандою.
Як захищаються активісти
Під час роботи в Краматорську я познайомився з групою правозахисників, які розробили власну стратегію протидії онлайн-переслідуванню:
1. Створення мереж швидкого реагування, які колективно протидіють атакам на окремих активістів
2. Використання VPN та посилення заходів цифрової безпеки
3. Дублювання важливої інформації на різних платформах
4. Регулярна зміна паролів та налаштувань приватності
5. Документування всіх випадків переслідування для подальших правових дій
“Ми створили спільноту підтримки, де одразу реагуємо на скоординовані атаки. Коли бачимо, що когось атакують боти, мобілізуємо мережу для захисту,” – пояснила Ірина, координаторка мережі цифрового захисту громадських активістів.
Реакція Meta та перспективи
За інформацією від моїх джерел у технологічному секторі, Meta (материнська компанія Facebook) усвідомлює проблему, але реальні зміни відбуваються надто повільно.
Представники компанії оголосили про розширення україномовної команди модераторів, але фактична кількість спеціалістів залишається недостатньою для обсягу контенту. За неофіційними даними, на весь український сегмент Facebook припадає менше 20 модераторів, що катастрофічно мало.
“Проблема не лише в кількості модераторів, а й у загальній політиці платформи, яка досі не розглядає Росію як країну-агресора з особливими правилами модерації контенту,” – пояснив мені експерт з кібербезпеки, який працював над аналізом роботи алгоритмів Meta.
Що можна зробити
На основі свого розслідування я виокремив кілька рекомендацій для активістів та організацій:
1. Використовувати децентралізовані платформи, де можливо
2. Створювати резервні канали комунікації поза Facebook
3. Документувати всі випадки переслідування для подальших позовів
4. Формувати групи підтримки для швидкого реагування на атаки
5. Регулярно навчатися новим методам цифрової безпеки
“Ми не можемо просто піти з Facebook, адже це все ще основний канал комунікації з громадськістю. Але ми маємо навчитися захищатися в умовах, коли платформа не забезпечує належного захисту,” – підкреслила Марія, керівниця правозахисної організації зі Львова.
Майбутнє цифрового активізму в Україні
Моя робота на фронті навчила мене: війна триває на всіх фронтах, і цифровий – один із найважливіших. Онлайн-переслідування активістів – це елемент гібридної війни, спрямований на ослаблення громадянського суспільства.
Попри всі виклики, українські активісти продовжують свою роботу, адаптуючись до нових умов. Вони створюють альтернативні мережі підтримки, розробляють нові протоколи безпеки та навчаються протидіяти інформаційним атакам.
Як військовий кореспондент, який бачив різні обличчя цієї війни, я переконаний: перемога залежить не лише від успіхів на фронті, але й від стійкості нашого інформаційного простору та захищеності тих, хто бореться за правду.
