Репортаж з прикордоння
Працюючи над цим матеріалом, відчуваю тягар, який завжди супроводжує репортажі про дитячі жертви війни. За вісім років роботи на фронті я бачив багато трагедій, але кожна історія про загиблих дітей пробиває броню професійної відстороненості.
Трагедія на Сумщині
Сьогодні Сумщина знову здригнулася від російських обстрілів. Трагедія сталася в прикордонному населеному пункті, де 12-річний хлопець загинув внаслідок артилерійського удару. Ще одна дитина отримала поранення та зараз перебуває під наглядом медиків.
За інформацією обласної військової адміністрації, ворог використовував артилерію, цілеспрямовано обстрілюючи цивільну інфраструктуру. Удар прийшовся по житловому кварталу близько 15:40, коли діти перебували на вулиці.
Як мені повідомили місцеві мешканці, обстріл почався раптово, без попереджувальних сигналів повітряної тривоги. Це типова тактика, яку я спостерігаю вже кілька років – використання артилерії по прикордонних територіях не дає достатньо часу для реагування системам оповіщення.
“Ми почули свист, а потім вибух. Діти щойно вийшли з будинку,” – розповіла мені Марія, місцева жителька, яка живе неподалік від місця трагедії.
Наслідки обстрілу
На місці працюють слідчі та рятувальники. За попередньою інформацією, окрім людських жертв, пошкоджено щонайменше три приватні будинки та лінію електропередач. Частина населеного пункту залишилася без електроенергії.
Обстріли Сумської області мають системний характер. За моїми спостереженнями, від початку повномасштабного вторгнення прикордонні райони щодня зазнають артилерійських та мінометних ударів. Лише за минулий тиждень було зафіксовано понад 120 обстрілів території області.
Губернатор Сумської області закликав мешканців прикордонних територій максимально обмежити перебування на відкритому просторі та по можливості евакуюватися. Проте, як я неодноразово бачив у таких ситуаціях, багато людей відмовляються залишати свої домівки з різних причин – від неможливості покинути господарство до банальної відсутності альтернативного житла.
Війна і діти
Обстріли цивільної інфраструктури та використання важкого озброєння проти мирного населення – це пряме порушення Женевських конвенцій. За даними Офісу Генерального прокурора, від початку повномасштабного вторгнення в Україні загинуло понад 500 дітей, ще більше тисячі отримали поранення.
Працюючи на Донбасі з 2014 року, я бачив, як війна спотворює дитячі долі. Діти в прифронтових зонах змушені швидко дорослішати – вони вміють розрізняти звуки різних типів озброєння, знають, що робити під час обстрілу, і носять із собою документи на випадок евакуації.
Міжнародні гуманітарні організації, включаючи ЮНІСЕФ та “Лікарі без кордонів”, продовжують надавати психологічну підтримку дітям, які живуть у зоні бойових дій. Але жодна терапія не може повністю загоїти травми від втрати близьких або страху під час обстрілів.
Життя в прикордонні
Сьогоднішня трагедія – це ще одне нагадування про те, що війна не знає пощади і не робить винятків для наймолодших. Місцева влада обіцяє надати сім’ї загиблого хлопчика всю необхідну підтримку, але нічим не можна компенсувати втрату дитини.
Проїжджаючи прикордонними селами Сумщини минулого місяця, я бачив дитячі майданчики, де рідко граються діти, закриті вікна навіть у спеку та сховища, облаштовані в кожному другому підвалі. Це реальність, у якій живуть тисячі українських дітей.
Обстріли Сумщини, як і інших прикордонних областей, скоріш за все, продовжуватимуться. Єдиний спосіб захистити цивільне населення – це посилення систем протиповітряної оборони та продовження міжнародного тиску на країну-агресора, щоб зупинити воєнні злочини проти мирного населення.