Обмін полоненими червень 2024: Україна повернула тяжкопоранених
На фронті вже десятий рік поспіль. Пам’ятаю свій перший репортаж з Донецького аеропорту в 2014-му. Тоді я ще не знав, що повернення наших людей з полону стане однією з найемоційніших тем, які мені доведеться висвітлювати. Сьогодні чергова історія – обмін полоненими, де Україна повернула додому групу тяжкопоранених захисників.
Деталі обміну
Вчора о 17:40 на контрольному пункті біля Запоріжжя відбувся черговий обмін військовополоненими між Україною та Росією. Наша держава повернула 35 військовослужбовців, серед яких 28 тяжкопоранених бійців. Більшість із них – захисники маріупольського напрямку, які потрапили в полон під час найзапекліших боїв 2022 року.
“Кожен обмін – це результат титанічної роботи великої команди. Ми ніколи не припиняємо працювати над поверненням наших людей додому”, – повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
Особисто був присутній при поверненні наших воїнів. У кожного з них своя історія полону, але є спільні риси – нелюдські умови утримання, відсутність належної медичної допомоги, психологічний тиск. Спілкуючись з лікарями, дізнався, що більшість поранених потребують термінових операцій, які російська сторона не проводила місяцями.
Історії звільнених
Серед звільнених – 45-річний командир взводу Сергій, який втратив ногу після обстрілу поблизу Волновахи. В полоні провів майже 14 місяців. “Найстрашніше – це невідомість. Ти не знаєш, чи згадують про тебе, чи шукають. А коли дізнався про обмін, не вірив до останнього”, – розповів він мені вже у військовому шпиталі.
За даними української сторони, 22 з 35 звільнених захисників мають ампутовані кінцівки внаслідок поранень та відсутності належного лікування. Це підтверджує систематичне порушення Росією Женевської конвенції щодо поводження з військовополоненими.
Медична допомога та реабілітація
За процедурою обміну, звільнені українські військові спочатку проходять медичний огляд у мобільних пунктах неподалік лінії розмежування. Потім їх транспортують до спеціалізованих медичних закладів для комплексного лікування та реабілітації.
“Найбільша проблема – інфекції та ускладнення після поранень. Багато хто потребує повторних операцій, бо в полоні проводились лише мінімальні хірургічні втручання”, – пояснив мені військовий хірург Олексій Петренко, який приймає поранених одразу після обміну.
Тим часом родини зустрічають своїх близьких. Сцени цих зустрічей неможливо забути – це суміш сліз, радості та болю. Дружина сержанта Максима, який повернувся без руки, розповіла, що вже знайшла клініку для протезування: “Ми чекали, вірили і готувались. Головне – він живий”.
Міжнародна реакція
Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні вже повідомила, що планує зустрітись із звільненими військовими для документування можливих військових злочинів. Такі свідчення мають ключове значення для міжнародних судових процесів.
Від початку повномасштабного вторгнення Україні вдалося повернути з російського полону понад 3000 осіб, але за даними Координаційного штабу, в полоні залишаються ще приблизно 8000 українців – як військових, так і цивільних.
Переговорний процес
Переговори про наступні обміни тривають за посередництва Об’єднаних Арабських Еміратів та Катару. Джерела в Координаційному штабі повідомляють, що наступний обмін може відбутися вже в липні, і серед звільнених потенційно можуть бути захисники “Азовсталі”.
За словами Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, особливо складними залишаються переговори щодо цивільних громадян України, яких російська сторона не визнає військовополоненими, хоча утримує в таких же умовах.
Міжнародний Комітет Червоного Хреста продовжує наполягати на доступі до всіх місць утримання полонених з обох сторін, але російська сторона систематично відмовляє у повному доступі до своїх закладів.
Проблеми та виклики
Проблема обміну ускладнюється тим, що Росія утримує полонених у різних регіонах своєї території, включно з віддаленими районами Сибіру та Далекого Сходу, що ускладнює моніторинг та процес підготовки до обмінів.
За десять років роботи в зоні конфлікту я бачив, як змінювався характер обмінів, їхні масштаби та складність. Але незмінним залишається одне – кожне повернення наших людей додому нагадує про тисячі тих, хто ще чекає своєї черги.
Максим Коваленко, спеціально для Української правди, з прифронтової зони Запоріжжя.
