На фронті ми звикли оцінювати загрози через приціли оптичних систем. Але сьогодні хочу поговорити про іншу, не менш важливу для нашої перемоги лінію фронту – економічну. Після одинадцяти років роботи військовим кореспондентом я чітко бачу: без стабільного експорту ми не зможемо забезпечити армію всім необхідним.
Протягом останніх місяців ми стикаємося з новими викликами для українського експорту. Як людина, яка бачила, як економічна стабільність напряму впливає на боєздатність, можу сказати: ці загрози потребують негайної уваги.
Основні загрози для українського експорту
Протекціоністські заходи
Перша з них – це нарощування протекціоністських заходів у світі. За даними Світової організації торгівлі, у 2024 році кількість нових торговельних бар’єрів зросла на 37% порівняно з попереднім роком. Під час мого нещодавнього інтерв’ю з заступником Міністра економіки він підкреслив: “Наші експортери зіткнулися з безпрецедентною кількістю обмежень на ключових ринках“.
Я бачив на власні очі, як фермери на звільнених територіях Харківщини відновлюють виробництво, але не можуть продати свою продукцію через нові обмеження. Це прямо впливає на їхню здатність фінансово підтримувати армію та відновлювати зруйновану інфраструктуру.
Зміна глобальних ланцюгів постачання
Друга загроза – зміна глобальних ланцюгів постачання. Після COVID-19 та повномасштабного вторгнення Росії міжнародні компанії переглядають свої логістичні маршрути. Дослідження McKinsey показує, що 45% глобальних корпорацій скоротили довжину своїх ланцюгів постачання протягом останніх двох років.
Ця тенденція особливо загрозлива для України, чиї традиційні морські шляхи експорту постійно під загрозою. Під час роботи в Одеській області минулого місяця я спілкувався з керівниками портової інфраструктури, які описували, як кожне судно зараз проходить справжню “гру в російську рулетку“, намагаючись доставити українські товари на світові ринки.
Посилення конкуренції
Третя загроза – посилення конкуренції з боку інших країн, що розвиваються. В’єтнам, Індія, Бангладеш активно заповнюють ніші, які раніше займала Україна. За даними Міністерства економіки, ми вже втратили близько 18% своєї частки на ринках металургійної продукції та 23% на ринках сільськогосподарських товарів.
Спілкуючись з українськими виробниками сталі на Дніпропетровщині, я чув неодноразово: “Ми не тільки боремося з ворогом, ми боремося за місце на ринку“. Один із директорів заводу, території якого регулярно потрапляють під обстріли, сказав мені: “Якщо ми зупинимо виробництво, ці ринки миттєво займуть конкуренти”.
Технологічний розрив
Четверта загроза – технологічний розрив. Нові вимоги до екологічності продукції, цифровізація торгівлі та автоматизація виробництва вимагають значних інвестицій, яких українські підприємства просто не мають в умовах війни. Європейський “зелений курс” та вуглецевий митний збір створюють додаткові бар’єри для нашого експорту.
Під час поїздки на відновлений завод на Київщині я побачив, як інженери намагаються модернізувати обладнання буквально “на колінах”, використовуючи запчастини з інших пошкоджених машин. “Ми розуміємо вимоги європейських стандартів, але як їх дотримуватись, коли щодня боремося за виживання?” – запитував мене головний інженер.
Скорочення міжнародної підтримки
П’ята загроза – скорочення міжнародної підтримки. Деякі країни, що раніше надавали Україні торговельні преференції, почали згортати ці програми. За даними Інституту економічних досліджень, обсяг преференційної торгівлі для України скоротився на 12% з початку 2024 року.
Адаптація та стратегії виживання
Тим не менш, українські експортери демонструють неймовірну стійкість. Як і наші військові на фронті, бізнес адаптується до нових реалій. Мені згадується візит на невелику меблеву фабрику в Чернігівській області – будівля була частково зруйнована російськими ракетами, але виробництво не зупинилося. Власник розповів, як переорієнтував експорт з Росії та Білорусі на ринки ЄС, повністю змінивши асортимент та стандарти якості.
Економічна дипломатія
Українська економічна дипломатія також активізувалася. Нещодавно я супроводжував українську делегацію на міжнародному економічному форумі, де наші представники фактично боролися за кожен потенційний контракт. “Ми не просимо пільг чи преференцій, – говорив мені один із учасників делегації, – ми просимо рівних умов конкуренції та вільного доступу до ринків“.
Урядові ініціативи
Уряд намагається реагувати на ці виклики. Запроваджено програми підтримки експортерів, створено експортно-кредитне агентство, розвивається цифрова інфраструктура для спрощення митних процедур. Але чи достатньо цього в умовах війни?
Економіка як фронт оборони
Як військовий кореспондент, я бачу прямий зв’язок між економічною стабільністю та обороноздатністю. Кожен долар експортної виручки – це потенційні ресурси для нашої армії. Кожне збережене робоче місце – це стабільні податки для бюджету і підтримка для сімей військових.
Загрози для українського експорту – це не просто економічні показники. Це загрози для нашої здатності протистояти ворогу, відновлювати зруйновані міста і села, забезпечувати наших захисників усім необхідним.
Тому сьогодні підтримка експортного потенціалу – це не менш важливий фронт, ніж лінія зіткнення на сході та півдні. І на цьому фронті потрібні свої герої та свої перемоги.
Українські підприємці, які попри всі виклики продовжують виробляти конкурентну продукцію та шукати нові ринки, заслуговують на таке ж визнання, як і наші військові. Бо економічна стійкість – це фундамент нашої майбутньої перемоги.
