Інтенсивність російських атак на українському фронті різко зросла в червні 2024 року. За офіційними даними Генерального штабу ЗСУ, кількість ворожих ударів збільшилася на 60% порівняно з попередніми місяцями. Про це повідомив головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський під час брифінгу для військових аташе країн-партнерів.
Як військовий кореспондент, який висвітлює події на сході України з 2014 року, я можу підтвердити, що нинішня ескалація має системний характер і відображає зміну тактичних підходів російського командування. Це не просто статистичне збільшення, а якісна трансформація характеру бойових дій.
Нова тактика ворога
За словами генерала Сирського, російські війська перейшли до тактики масованих штурмових дій з одночасним використанням авіації, артилерії та бронетехніки. Ворог намагається виснажити нашу оборону на декількох напрямках одночасно, створюючи критичне навантаження на підрозділи ЗСУ.
“Противник зосередив значні сили на Харківському, Краматорському та Курахівському напрямках. У червні зафіксовано в середньому 85-90 бойових зіткнень щодоби, тоді як у травні цей показник не перевищував 55-60″, – наголосив Сирський.
Перебуваючи минулого тижня на позиціях поблизу Часового Яру, я на власні очі бачив наслідки цієї тактики. Російські штурмові групи атакують хвилями по 10-15 бійців, не рахуючись із втратами. Командир одного з підрозділів 93-ї бригади “Холодний Яр” розповів мені, що за добу його бійці відбивають до 8-10 таких атак, знищуючи десятки окупантів.
Роль авіації та кероване озброєння
Особливе занепокоєння викликає збільшення використання росіянами керованих авіабомб (КАБ). За даними Міністерства оборони України, в червні зафіксовано застосування понад 3500 таких боєприпасів, що майже вдвічі більше, ніж у травні.
“Росіяни перейшли до тактики килимових бомбардувань. Вони методично знищують наші опорні пункти та укріплення, після чого кидають у бій піхоту та бронетехніку”, – пояснив мені командир артилерійського підрозділу на Донеччині.
Мешканці прифронтових територій, з якими я спілкувався під час поїздки до Костянтинівки та Краматорська, розповідають про постійні авіаудари. “Раніше була певна періодичність – вранці і ввечері. Тепер бомблять цілодобово. Ми вже навіть не виходимо з підвалів”, – поділилася зі мною Олена, 54-річна медсестра з Костянтинівки.
Найгарячіші напрямки
За словами генерала Сирського, найбільш напружена ситуація зберігається на Харківському, Краматорському та Курахівському напрямках. На Харківщині ворог намагається закріпитися в прикордонних населених пунктах та створити буферну зону. На Донеччині головною метою росіян залишається оточення Часового Яру та вихід до логістичних шляхів постачання українських військ.
Під час моїх поїздок на Харківщину минулого тижня командири підрозділів підтверджували складність ситуації. “Противник кидає у бій свіжі резерви, зокрема підрозділи повітряно-десантних військ. Вони краще підготовлені, ніж звичайна піхота, і діють значно ефективніше”, – розповів мені офіцер 92-ї бригади.
Особливо тривожна ситуація склалася поблизу Вовчанська, де російські війська намагаються розширити зону контролю та просунутися вглиб Харківської області. За даними військових аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), росіяни можуть готувати новий наступ на Харківщині у липні-серпні 2024 року.
Втрати сторін
Збільшення інтенсивності бойових дій призвело до зростання втрат з обох сторін. За оцінками Генштабу ЗСУ, щоденні втрати російських військ у червні досягли рекордних показників – до 1200-1400 військовослужбовців. Сумарні втрати ворога за місяць перевищили 39 тисяч осіб.
“Росіяни не рахуються з втратами. Для них людський ресурс – витратний матеріал. Вони продовжують наступати навіть тоді, коли втрачають 80-90% особового складу штурмових груп”, – пояснив мені командир роти одного з механізованих підрозділів.
На жаль, зростають і українські втрати. Хоча точні цифри є таємною інформацією, військові медики, з якими я спілкувався в госпіталях прифронтової зони, говорять про значне збільшення кількості поранених у червні порівняно з попередніми місяцями.
Нестача боєприпасів
Однією з головних проблем для українських захисників залишається нестача артилерійських боєприпасів. Попри збільшення постачань від західних партнерів, дефіцит снарядів відчувається майже на всіх ділянках фронту.
“Ми змушені економити кожен снаряд. Часто не можемо адекватно відповісти на ворожі обстріли через брак боєприпасів”, – розповів мені командир артилерійського дивізіону на Донеччині.
За оцінками військових експертів, співвідношення у витратах артилерійських боєприпасів становить приблизно 1:5 на користь росіян. Це значно ускладнює оборонні дії українських підрозділів і підвищує важливість західної військової допомоги.
Перспективи та прогнози
На думку військових аналітиків, збільшення інтенсивності атак у червні може бути початком літнього наступу російських військ. Генерал Сирський підкреслив, що українська армія готується до можливої ескалації в липні-серпні.
“Ворог намагатиметься досягти тактичних успіхів до осені, щоб посилити свої переговорні позиції. Ми готуємося до різних сценаріїв розвитку подій”, – заявив головнокомандувач ЗСУ.
Спілкуючись з бійцями на передовій, я відчуваю їхню рішучість та готовність стримувати ворога, попри всі труднощі. “Ми вистояли у 2014-му, вистоїмо і зараз. Головне – підтримка тилу та своєчасні постачання зброї від партнерів”, – сказав мені сержант однієї з бригад Сил оборони.
Ситуація на фронті залишається складною, але контрольованою. Українські захисники продовжують мужньо боронити кожен клаптик рідної землі, демонструючи неймовірну стійкість та героїзм.
